national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Бійці у спідницях

 
Ніколи не розуміла тих жінок, які говорили, що хочуть воювати, але чоловіки забороняють
На мою думку, якщо ти все ж таки вирішила бути там, то повинна бути там. Але, як то кажуть, ніколи не говорили ніколи. Аналогічна ситуація відбулася зі мною.

 

Ще з самого початку Майдану – 21 листопада, коли нас було тільки 200 осіб, я була там. І потім всі ці напружені місяці теж. Не була записана ні в яку сотню самооборони, але й не приходила ніколи з порожніми руками. Вже відтоді в мене почали зароджуватися прагнення відстоювати рідну землю. Як і в більшості присутніх осіб жіночої статті. Після закінчення Євромайдану, кожна вибрала свій шлях. Одна все ж таки пішла відстоювати незалежність, пішла воювати, інша допомагає волонтерською роботою. І ще є такі як я, які хочуть, але яких не пускають.
Тепер жінок у зоні АТО дуже багато. Українські жінки служать у Національній гвардії, в добровольчих батальйонах. Звичайно, з одного боку, жінка на полі бою заважає, бо чоловіки намагаються її захистити. Проте жінки роблять чоловіків сильнішими. Це те, що було й тут, на Майдані. Ми були своєрідним буфером. Коли чоловіки відходили, а потім розвертались і бачили, що ми стоїмо, поверталися. Третій момент – корисність. Жінка може бути корисна в різноманітних аспектах. Їм більше вірять, вони здатні легше переконати людину, яка вірить, що Росія прийшла «допомогти».
Жінками на війні керує тільки любов до Батьківщини. Вони не можуть лишатися осторонь. Це патріоти, що готові виступити за свою державу та захистити її. Є хороша фраза: «Чого хоче жінка – того хоче Бог». А жінки України хочуть цілісності держави.
Анна Коваленко, сотник 39-ї «Жіночої сотні» Майдану під час інтерв’ю сказала: «Не так страшно поранитися, навіть не надто страшно вмирати. Страшно воювати проти своїх».
До того, як було раніше, не можу повернутися навіть я, хоча тепер, після революції, я просто студентка 3-го курсу. А ці жінки стовідсотково захочуть по закінченню війни брати участь у державотворчих процесах.
І все більше зростає кількість жінок, що вирішують їхати на фронт. Охочих понад 10 тисяч. За словами голови Всеукраїнської організації сприяння Збройним силам України імені гетьмана Сагайдачного «Сагайдаки» Миколи Голєва, така «дивна статистика» має стимулювати наших чоловіків. «Бо коли ми опитуємо хлопців, там трохи інше співвідношення. Навіть не хочу називати, щоб за наших чоловіків не було соромно».
Тому, завжди потрібно пам’ятати слова українського письменника Павла Загребельного, що можна перемогти військо, але жінку – ніколи.
Василіса Федусе