national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

ОГЛЯД ПОЕЗІЇ. Частина 20

Один молодий поет, який не надіслав своїх поезій на наш конкурс, написав нещодавно мені листа, де висловив крім своїх вражень про творчість своїх колег і кілька загальних міркувань. Не буду останні переповідати, але суть звелася до того, що жодна шкала поцінування не придатна для такої «строкатої картини»: тут автори, які вже мають збірки, і автори перших поетичних спроб. Поети, яким 15-18 і ті, яким 30 і за 30, а то й за 40. Відповідно різний життєвий та літературний досвіди, не кажучи вже про здібності… Можна одразу відповісти: переможця визначить художній рівень поезій. Це так, але завше є свої нюанси…

Огляд поезії. Частина 19

 

Давно вже існує певний трафарет редакційної відповіді поетові-початківцю. Як правило, закінчення стандартне – порада читати класиків. У нашому випадку я порадив би  перечитати і своїх літературних ровесників, включно із багатьма учасниками конкурсу поезії. По-перше, є у вас багато спільного, починаючи, звісно, з молодої імпульсивності, а по-друге, у загальному гулі нового покоління дужче хочеться вирізнити свою інтонацію.
 Давно вже також помічено, що все починається із тривоги: невже я  НЕ ТАКИЙ, як всі? А закінчується набагато більшою тривогою-розчаруванням: невже я такий, ЯК  ВСІ?

Огляд поезії. Частина 18

У попередньому огляді першого автора (авторку – Ірину Вівчар) із тих десяти, яких тоді читав та про їхні конкурсні добірки ділився враженнями, я залишив аж наостанок – як «завершальний акорд», оскільки за художнім рівнем поезій вона вирізнялась. А зараз вийде навпаки – почну із останнього (теж авторка – судячи з тексту) з нинішнього складу. І мені тут не йдеться, щоб вирізнити як приклад, чи як рівень художності зі знаком мінус. Це якраз непогана добірка. І вона годиться для початку розмови про драматизм світовідчуття та світовираження. Цей аспект я вже зафіксував раніше, але сьогодні , очевидно, слід поговорити детальніше, дещо пригадуючи-нагадуючи, дещо актуалізуючи.

ОГЛЯД ПОЕЗІЇ. ЧАСТИНА 17

Коли я прочитав добірки десяти авторів, про яких вестиму мову у цьому огляді, то збагнув, що починати треба так, як починався попередній огляд. Ті перші чотири абзаци, на жаль, тут ще більше на місці, ще більш доречні. Конкурсні добірки розміщені в порядку надходження. Аби зберегти хоч якийсь лад, у такому порядку я й висловлюю свої враження. Для композиційної стрункості оглядів можна було би перегрупувати, бо надто часто трапляються однотипні недоліки та прорахунки, як і формальні знахідки в тому чи іншому напрямку. Але коли багато учасників конкурсу і трапляються зупинки у роботі сайту, то продовжую «у тому ж дусі».

ОГЛЯД ПОЕЗІЇ. ЧАСТИНА 16

У тому, що вкотре доводиться нагадувати здавалось би зрозумілі і початкуючим поетам істини, я не бачу жодної образи для цих поетів, навіть недостатньої поваги чи хоч уваги – такі речі нагадують інколи і відомим  авторам. Не тому, що вони того не знають – нагадують для прочитування своїх творів у світлі саме цих істин, у контексті саме цих підходів і розумінь.

        Для писання поезії кожен має свої мотиви та спонуки. І це природно. А для поцінування включаються вже інші «механізми». Автор може витратити багато внутрішнього вогню. Напруженої роботи мислі. Емоцій, навіть шаленства. А той, хто читатиме, може і не відчути, не побачити всього цього, не збагнути чи не сприйняти. А причини можуть бути як і в авторові, так і в реципієнтові. Що не кажіть, процес далеко непростий, неоднозначний.

ОГЛЯД ПОЕЗІЇ. ЧАСТИНА 15

Після тривалої перерви я перечитав добірки тих молодих і юних поетів, які мав нагоду відзначити у попередніх чотирнадцятьох оглядах творів, надісланих на конкурс. Підхід до поезії, рецепція поетичних текстів позначені, як відомо, суб`єктивізмом, але кожне самобутнє слово «говорить» саме про себе і – про автора. Я майже переконався у правоті засновника нашого сайту (не там, де йшлося про «визнаного метра» -- що хотіти від однокурсника, який нашу молодість продовжує у всіх її тональностях?), коли звертаючись до учасників конкурсу, він запевняв ще раніше, що від наших часів якщо щось і залишиться, то це поетична кардіограма зусиллями початкуючих літераторів – чесних та відвертих діагностів сучасності. Якось випало цитувати і Герцена: «Ми не лікарі – ми біль».

Не маю  претензій до тих, хто в коментарях «незлим тихим словом» згадав і мене – будучи молодим поетом, я написав би щось подібне. 
Від незалежних од нас причин конкурс проходить у такому «пунктирному» режимі, і надалі я  змушений дещо ущільнити свій текст – не зможу про кожного зокрема писати  окремо -- навіть бодай кілька фраз, але своїми враженнями від ваших добірок намагатимуся ділитися і надалі.

ОГЛЯД ПОЕЗІЇ. Частина 14

Що найбільше дивує у вісімнадцятилітніх (таких у цьому огляді найбільше)? У кого є вроджений нахил до віршування, той надто «по-дорослому» передає драматизм (навіть трагізм) буття. Ось поетка, яка завершує нинішню «сімку», -- про своє покоління (для них все тільки ж починається):
                       Ми зламались.

                       Такі легкі. Набирали озону в груди –
                       Піт стікав по скулі щоки. Ми розбиті. І нас не буде.

ОГЛЯД ПОЕЗІЇ. ЧАСТИНА 13

Щоби вирішити, чи не помилився я в цьому огляді, вділивши двом першим авторам найбільше місця, треба уважно прочитати не тільки мої думки з приводу, а й поетичні добірки семи авторів.

ОГЛЯД ПОЕЗІЇ. ЧАСТИНА XIІ

У літературі поколіннєвий поділ – річ надто умовна. Визначають мистецький процес, як відомо, насамперед ІМЕНА. Але. Всі давно звикли і до такого визначення: шістдесятники – після засудження (хай тоді ще неповного) сталінізму ввірвалася колись у мистецтво нова ґенерація митців. За аналогією пізніше продовжували: вісімдесятники, дев`яностики, а далі – ще кумедніше: двотисячники. Можна вже брати в лапки. А що далі? А далі – знову нове покоління – як не крути і не називай. Навіть у віршах вісімнадцятилітніх поеток проступають риси світосприйняття саме цього покоління.

ОГЛЯД ПОЕЗІЇ. ЧАСТИНА XI

Десять оглядів конкурсних творів усі зацікавлені вже мали змогу переглянути.
 Комусь видасться, що замало відзначених авторів, відзначених творів. Кожен має і свій підхід. До речі, для сприймання поезії теж потрібен відповідний нерв, навіть хист. Здавалось би, якщо розумієш те, що написано, – в чому проблема? Про музику Стравінського чи Малера не кожен зважиться судити, а про поезію – будь ласка. Не хочеться нагадувати, що не все римоване чи тільки ритмізоване є поезією. Але доводиться знову нагадувати про недоліки форми, хоч би того ж римування.