national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Ах, ця незнайомка…

Вік: 18
Де живете: м. Рівне
Де навчаєтесь чи працюєте: Національний
університет водного господарства та
природокористування, факультет
менеджменту
адрес электронной почты: viktor.chugai@gmail.com
Три факти про вас:
В душі романтик, а в житті реаліст.
Головна радість для мене - усмішка людей.
Краще щось робити, аніж просто гаяти час.
Поезія:
Ах, ця незнайомка…

Цей вірш присвячую прекрасній,
Яку я знаю лише пару днів.
Побачу і у мене настрій,
Для опису не вистачить і слів.
Вона вродлива, її прекрасні очі
Сповнені любові, доброти.
Це ніби дві стежинки серед ночі,
Котрі не простягають самоти
Її волосся, губи та фігура,
Її долоні, пальці та уста,
Їх не розкриє жодная гравюра,
Їх не покаже ні одна строфа.
Єдине, чого хочеться на мить,
Дізнатися про неї трішки більше,
І зрозуміти, чим вона манить.
Залишитися в серці якнайглибше.

The end!

Вот так бывает, что любовь от нас уходит
И остается только горькая слеза.
Она сидит себе, ночами тиха плачет,
Не понимая, что так будет не всегда

Она любила и это была правда,
Она хотела с ним создать свою семью.
И, может, даже она была рада,
Что не успела открыть свою мечту.

А он ушол, закрыв тихонька дверь
И на прощанье не сказал не слова.
И что сейчас, что делать ей теперь?
Забыть, мечтать или начать все снова?

Она лишь молча вышла на балкон,
Забыв про все, но ей 16 лет…
И что сказать, ведь виноват не он.
Она ушла… и с нами больше нет…

Буває і таке…

Пішов мужчина якось на роботу,
А жінка лише вбити самоту.
Покликала коханця, ще й нівроку
Й накликала на себе ту біду.
Вже нібито і разом полягали,
Й до діла в них усе уже пішло.
Як раптом, ти дивися, повставали,
Якесь причудо під двері в них прийшло.
Стоїть, дзвенить, букет в руках тримає
Її мужчина рано лиш прийшов.
Не знав, що його жінку обнімає
Сусід Микола, той, що Воронов.
А жінці з переляку що ж робити?
Давай Миколу голим за вікно.
На вулиці мороз, девятий поверх битий.
Та той мороз Миколі все одно
Вже повечеряли й мужчина лиш лягає,
Як жінка щось відчула через сон.
А він як тільки трішки задрімає,
Вона так похапцем і вийшла на балкон
Лежить Микола й серце вже не б’ється
Замерз горуха, що тут поробить.
Проте, на вигляд досі ще й сміється
Ось що значить, по чужим жінкам ходить.
Нехай усім це буде лиш наука.
Чорнило все замерзло, не писать.
Стою я на балконі, така скука,
Що можна і про себе розказать…

З Днем Студента…

Прокинулись студенти після свята
Та стали один одного питать:
Яке ж учора було листопада?
Р.S. Ніяк вони не можуть це згадать.

МИКОЛА каже: «Голова болить.
В очах двоїться. Мені не до цього».
А ЮРА у куточку лиш сидить
І тихо шепче: «Не пам’ятаю я нічого».

Тут з ванни голос дивний пролунав.
Усі збагнули, що це там КАТЮХА.
Ніхто ще так ніколи не стогнав,
Лише МИКОЛА, згадайте, його днюха!

З-під ліжка ледве хтося промичав.
Так…- ІННА каже, - це напевне ЮЛЯ!
А, так. ДЕНИС же нам казав:
«Чекайте і до вас прийде ТИГРЮЛЯ»

ІРИНКА ледве вилізла з-під столу,
Пройшлася мимо, ніби чиясь тінь.
Спіткнулась, зачепившися за ногу –
ГАЛИНКИНУ, це їй піднятись лінь.

Ось так пройшло десь близько двох годин,
Коли усі до пам’яті прийшли.
І зрозумів, не лише я один,
А всі разом ми вчора святкували.

ТЕТЯНА з ВАЛЕЮ тихенько підійшли,
Дівчатам на вуші щось тихо прошептали.
Не знаю що, та всі вже зрозуміли,
Що вчора ДЕНЬ СТУДЕНТА святкували!

І знову осінь зашуміла за вікном,
І листя все жовтіє та жовтіє.
А ми чекатимем, чекатимем разом,
Коли це свято знову нас "накриє"!

Зима і що ховається за цим…

Прийшла зима… Сніги метуть…
Та й осінь довго не трималась
Покинула свій тяжкий путь
І лише в мріях в нас зосталась…

Зосталися прекрасні дні
Прекрасні ночі… Та хвилини,
Де ми разом на самоті
Шукали в серці ті щілини,

Через яку ішла любов.
Ішла, та більше не верталась
До нас з тобою… Нам же знов
Вона прекрасною вважалась.

Минають дні… життя триває...
Не варто більше жалкувать
Про те, що серце роздирає…
Та змушує тебе кохать…

Прийшла зима.. сніги метуть…
І час біжить все без упину…
Кохатиму тебе, лиш дай мні чуть
Своєї ти любові, й я полину.