national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Час іде по бруківці півколами, колами

ПІБ чи псевдонім: Оксана Яблонська
Вік: 48
Де живете: Київ
Де навчаєтесь чи працюєте: викладач
адреса: yablonska.oksana@gmail.com
Три факти про вас:
Непосидюча, як осіннє листя.
Наполеглива мрійниця.
Вірю, що написане збувається, тому  стараюся обережно поводитися зі словом.

Поезія:
Анданте ночі

Коли тісною стане шкіра
І вигостриш своє перо,
Тоненьким лезом ювеліра
Ти знімеш маску. І мерло
Осяє скромні будуари
І бригантини легкий стиль.
Ти увійдеш іще без пари,
Загойданий посеред хвиль...
Коли затихне перший вигук
Отих невтомних шукачів
Перстенів, перлів, срібних рибок,
Ти в будуарі відпочинь
І сни твої і діаманти
Я припильную, як колись...
У танці осені анданте,
Де ми щасливо обнялись...
 
Хорсе...
Хорсе,
в корзно багряне закутий,
кроснами забавляєшся,
виплітаючи
ниточку до ниточки,
день у день мережачи,
Доленьку мою..
Човники вистукують,
перевозячи думки мої,
Душеньку мою колихаючи
зі світла в темінь,
з темені - в сяйво...
Батько Хронос очікує,
мереживо переглядаючи
ниточку за ниточкою,
Хорсе...
 
Пор фавор, аміґос ! Пор фавор...
Наша кав'ярня на Джозефа Фетча.
Там наливають самотнім прийдешнім.
Там ти очікуєш кожен свій вечір,
Наче востаннє і наче уперше.
Серце розхристане - знову гастролі.
Нині вистава без гриму ? - Лукавиш.
Знову акторів, як завжди, лиш троє.
Вечір почався і - пестощі клавіш.
Кидаєш виклик - розірвана маска,
Зблисне мачете в руках аміг'єро.
Вивчена роль - не життя і не казка.
Вечір триває, скидайте сомбреро.
Нумо, кидайте песети, піастри !
Це для наливки самотнім акторам.
Тільки душею не дайте упасти:
Тризна почнеться, аміґос, не скоро.
Сиплють монети щасливці й нещасні,
Гроші збирає розірвана маска.
Драма триває щоденно - зачасто...
Міо аміґос, це ваше фіаско.
Сніг із пелюсток злітає на сцену.
Пане, ви вбитий. Віват, Мельпомено !...
 
ти сьогодні обрала розп'яття
Ти застигнеш отам - на порозі Небес,
де від вітру думок розчиняються двері,
хто тебе полюбив, - на долоні увесь,
ти читаєш його, наче лист на папері.
І розіпнутий бог б'є металом у вісь,
що виходить із серця, думок і печалі,
чи надії твої не збулися колись,
коли недруги й друзі про тебе мовчали?
Ти виходиш на шлях - кілька сходинок вниз:
комусь - прірва, тобі - розпростерта  дорога:
ти сьогодні обрала високий карниз,
ти сьогодні обрала розп'яття і Бога..
 
Цілуєш стремено
Цілуєш стремено, сідло і коня,
і дивишся знизу отак - невагомо.
дорогою коні стікають до дня,
попереду - вічність і спалене слово.
а ти у думки вростав, скільки міг,
тоді відвертався від крапельки болю,
а я вже обруси стелила з доріг,
аби тільки, любий, побути з тобою.
сточила іржа твій негострений меч,
скривила в мушкета натомлене дуло..
і день відгорів, мов скотився із плеч,
й дорога згорнулась, немовби не було...
 
переродження...
ворога можна подолати тільки його зброєю!
і долаємо -
___________вивчили його мову
і користаємо нею усюди і скрізь!
___________вивчили його лайку
і пхаємо її усюди без розбору -
_____ми подолали ворога,
__________________ставши ним,
тільки чому в наших серцях
_____зродилася зневага
__________________до нас - інших?
_____до нас - самих...
 
Час іде...
Час іде по бруківці півколами, колами
І стинає весь світ заважкою ходою,
А пісок обсипа з року день невдоволено -
Всемогутній творець йде безликий до бою...
Час закрутить спіраль на орбіту невінчану
І сполоханий сон дремене в піднебесся :
Він не зна дотепер, що я сни бачу віщими,
То задуманий Бог на одвірок обперся...

ню
стікає стомлено спокуса
і простирадла біла тінь,
неначе посміх із обруса,
зникає в щемну височінь...
лежиш утомлений, щасливий,
лиш серця дзвінко перестук
ще додає безмежжя сили
твоїм обіймам щедрих рук...
чоло зросилося з утоми :
ти ж розчахнув мене навпіл
і почуваєшся удома,
зайшовши в серце через діл...
я розтікаюся шаленством,
неначе свічка від вогню...
ти потішаєшся блаженством:
в твоїх обіймах моє ню...

Ти пірнаєш до дна
Ти пірнаєш до дна
тільки думка одна
дивний стан ланцюга випадковості
і п'янка від вина
і самотня луна
аж до сказу туги й невагомості
поруч липи цвітуть
і чужа каламуть
а меди розливаються пряними
і ламається суть
відтинають несуть
і розтерзані гинуть за гнаними
а ти поруч підеш
у дорогу без меж
що обрусами стелиться вишніми
не питатимеш теж
про серця без пожеж
по закону і персту Всевишньому
тихий пломінь душі
не гаси не спіши
бо питання вмиратимуть знакові
і думки не вірші
відчеканять мерщій
бо тепер ми усі одинакові

Треба * (триптих)
"Любить-не любить" -
всесвітня ромашка губить пелюстки  безсонного неба."
Оксана Яблонська (с)
1
Бог задихається в димі і сажі,
сад кам'яний - перекинутий відчай.
"Суші, саке, орігамі", - хтось каже
фрази й слова, закарбовані в звичай.
Тіні людей, наче контури фото.
Це вже історія, поруч Кіото.
2
Землю ламають, як хліб, на частини,
хтось розчищає так місце на карті.
бац, і немає вже поруч країни.
Бог вираховує - скільки ми варті?
3
в банку ідей - тіснота й колотнеча.
там семінар про історію світу.
месидж новий від старого предтечі -
свіжі ікони старого завіту.
Люди жили у раю чи без нього,
брЕхні терпіли, у фальші блукали.
Хоч некоротка дорога до Бога,
Він є отут, а дорога йде далі ...
----
* жертва