national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

день за днём шагая по краю пропасти...

ПІБ чи псевдонім: Івашко Яна Іванівна
Вік: 16 років
Де живете: с.Черна Виноградівський р-н Закарпатська обл.
Де навчаєтесь чи працюєте: Пгк ЗакДу
адреса: santananima@mail.ru
Три факти про вас: Я слухаю рок і захоплююсь демонологію,не люблю розказувати про себе,тому це, напевно, все....

Поезія:
Кораблі причалили в порти.
Море стихло.Серце спить.
В вогні догорають останні листи,
написані чорнилом тремтячої руки...
В гавані тихо,прозорість хвиль запуталась в піски...
І море ніжно так лоскоче берег,
і нічого вже нетреба,
крім тремтячої руки,яка знов напише нерозважливі рядки.
В гавань прокралась ніч,
День потонув у її міцних обіймах
Біль з розлукою пліч-о-пліч йдучи,
промовляють твоє ім"я..
Кораблі причалили в порти...
Місяць кинув на землю проміння,
Для мене в світі є лиш ти..
І кораблі,що вже ніколи не зможуть плисти....(

***********

Їх вже нема ,їх неіснує
Вони зникли,як сніг зникає на долоні..
художник більше не малює,
а поет револьвер приставив до скроны
І так ніжно і дико,
без болі,без страху і крику-
полетіли в нікуди уламки кохання
і ці сірі навязливі люди
більше не причинять ніколи страждання.
спокій такий бажаний і вічний-
нагорода за те ,що колись все-таки жив
Вітер в лице нещадно-зустрічний
За життя так нічого і не зрозумів..
Поет і художник.Мислитель,творець..
Неприйняті світом,мріяли здобути волю..
Та для всіх один кінець..
через страждання стати нарешті собою.

*****************

Заплутаними стежками фатального життя
По дорогам сакральних таємниць
Під пронизуючий гул собачого виття
Шукаєш себе ,знімаючи маски з обличь.
В серці ще жевріє нестійка надія
Знайти себе і в собі розібратись,
думки в полон взяла навязлива мрія
до вершини дійти,щоб не впасти й не зламатись…
Під гнітом почуттів і страху
Забула для чого жила
І доля махнула ногою по обличчі з розмаху
Лишився слід,я захиститись не змогла
І тепер в цьому вирі нездійсненних бажань
Шукаю себе,людину без долі
Щоб поповнити чашу душевних страждань
І дограти свої ,не зіграні ще ролі..
Колись,напевно,прийнявши облік сну
До мене в гості прийде смерть з косою
Наповнить собою прощальну весну
І душу вкриє ранковою росою..
В цей момент відкриється завіса таємниці
Закінчиться пафосний спектакль з назвою життя ,
Всі книги розкладуть на свої полиці
Я знайду себе,дізнаюсь нарешті хто я…
 

*****************

Память заполнена неведомо чем
И рухнул весь мир,как башня из карт
Все желанья исполнены не знаю зачем
А я вновь на исходной,опять на старт.
Розбилась мечта об уламки реальности
И без боли нельзя дальше не жить.
Дошла до ручки,иду на крайности
Познакомилась со словом «любить»
Память заполнена неведомо чем,
И я обвешала стенки души картинами прошлого
А в настоящем тоже хватает проблем
В нём много печали и мало чего-то хорошего
Камин розжигать влажными спичками
Неочень-то получается
Пытаюсь простится с закалёнными привычками
А память всеравно не стирается
Она заполнена неведомо чем
И логаритм моёй жизни выучен
На новый день не хватило тем
И дальше жить не хватает причин
Кто я в спектакле с наименованием жизнь?
Всего лиш работник за сценой
А все говорят не дрейф,держись
Борись с очередной проблемой…

***************

слабее раненой птицы
наивней принцесы из сказки
мои мечты-самоубийцы
летят и летят снимая лживые маски
и касаясь крылом небосвода
обгоняют стаи кукольных птиц
в спину им дышит шальная свобода
и нету для них предела й границ
день за днём шагая по краю пропасти
мечты самоубийцы пытаются дорогу найти
и может быть покажут новости
девочку умершую на своём пути
В локонах их шоколадно-ванильных
сонце теряло лучи
мечты-самоубийцы в плену страстей сильных
обнажили свои мечи...
безнадёжно пытаясь снова дышать
но врятли уже получится
мечты-самоубийцы хотели летать
но им не выпало случая
и время унося всё, ничего не забирает
оставляя шрамы на коже
никто никогда не узнаят ,
что они хотели,или узнает,но позже
и снова они летят в дальние страны
над морем уснувших чуств
в душе остались рваные раны,
но кубок терпения полностю пуст

**************

Я вижу жизнь только в серых тонах..
Я вижу жизнь лиш у смерти на поводку
Я слышу жизнь только в жалостных стонах,
Тех кого заперли в спичечную коробку.
Я рисую жизнь только тёмными красками...
Я пою о ней только грустные песни..
Я вижу жизни глаза только красными..
И мне они неинтересны.....
Я вижу жизнь лиш на лезвии бритвы..
Я слышу её стон у себя за спиной..
Её голос произносит благие молитвы,
Но Бог махнет на них безрозличной рукой..

****************

Обманути смерть, не значить жити.
Бути хитрим не значить бути мудрим.
Захоплюватись,не значить любити
Бережись,бо настане той день,який назвали судним.
І за всі свої гріхи та всі свої бажання
Не залежно від того, хто ти.
Прийдеться нести покарання,
Бо ми всього лиш люди і не назавжди прийшли сюди.
І для кожного своя гора і своя ноша
Та всім, як Сізіфу прийдеться вічно її нести
За все в житті погане і хороше-
Треба відповісти.Не допоможе на смертному ложі слово -прости.
Жадність,жага до багатства зіграють свою роль ,
коли на терези боги поставлять душу
не важливо хочеш-нехочеш та вмерти всеодно ти мусиш.
І на тому світі не буде тобі пощади!
Для кожного там пекло своє
Не забудуть ні обіцянок твоїх,а ні зради
І все хороше згадають твоє.
Життя-це всього лиш мить,
Один крок до єдиної вічності
Ти щасливй,безтурботний до поки свічка твоя горить….
А далі треба переступити чорний поріг потойбічності.
І коли ти дійдеш до кінця своєї дороги ,
Тобі здаватиметься,що ще навіть не жив,
А річка життя проявить бурхливі пороги
Нарешті зрозумієш наскільки неправильно ти по цій річці плив.
Та буде занадто пізно
Нам не дають ще один шанс
Лишається тільки чекати смерть- фатальну і ніжну.
Вона приходить в назначений час.
До останнього моменту ніяк не розумієм,
Що за все треба платити,бо ми просто люди
Живем як хочем і як вмієм
Так було ,є і завжди буде…..
Нарешті калатання серця не чутно
І кров по венам припинила біг
А в мертвій душі ехом відбились смутно
Слова-«ще один непрощенний гріх…..»