national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Гарячим тремтячим подихом...

ПІБ чи псевдонім: Марія Зірко
Вік: 17
Де живете: Київ
Де навчаєтесь чи працюєте: Де навчаєтесь чи працюєте
адреса: masha.zirko@yandex.ua
Три факти про вас: Мінлива і непередбачувана, наче море.. Неймовірно вразлива ідеалістка.. Обожнюю дощ-щось таке спільне в нас є..
 

Поезія:
Розколюю серце пошепки. Навіки зникаю з мрії..
Мене засмутили дотики до напівживої надії..
Мене звеселила полум'я шалена напівфієрія..
І знов оминули обрії, назвавши чомусь "камелія"..
Розколюю серце подумки. Чекавши повернення раю,
(Нестримна така ілюзія!) не чую,як засинаю..
Гарячим тремтячим подихом рятую свою зневіру..
І дивно-себе розчуливши, знов жити вбачаю силу.

*****
Химерні сплетення думок, фантасмагорія натхнення.
Душа у вись святу кортить
від сьогодення...
Вщент стерлись фарби і думки,
погасло світло одиноке.
Поволі в вирі почуттів
тону глибокім...

****
Велінням долі ми-чужі,
Велінням долі-найрідніші.
Велінням часу-на межі,
Велінням часу-веселіші.
Велінням серця-бережем,
Велінням серця-забуваєм.
Велінням Бога ми живем,
Велінням Бога-помираєм.

****
Холодные пальцы по струнам громко...Плачут.
В углу притаилась разбитая вдребезги...Нежность.
Ночной диалог с душой беспрерывно...Начат.
У неба одна любовь и она...Безбрежность.
Холодные пальцы по струнам громко...Больно.
Уйти, чтоб, как прежде, бывало...Помнить.
По имени тихо позвать, улыбнувшись...Невольно.
И каждым прохожим, уйдя...Напомнить.

****
Напамять-дожди и дожди,
Сонные улицы города..
Осени звонкой шаги,
Небо во власти холода..
Яркие краски и холст,
Чувства и мысли забытые..
Дождь! И ладони мои,
Небу и ветру открытые...
Клетчатый плед, горький чай,
Комната. Шепот бессоницы..
Вспышка, мгновенье и взгляд,
Гордость души, что сторонится..
Солнце в шуршащей листве
И облака, как застывшие..
Не умирают слова,
Силою чувства ожившие..

****
В стальных оковах сердце и душа.
Полужива. Полупишу.
Во мне ещё былого след и я
Полудыша-полупишу.
Во мне ещё трепещет жизнь,
Полуслова и полумрак.
Где оступилась? Где черта?
Полуигра?! И что не так?

*****
Никто не виновен и вновь
Сменяется день ночью черной,
Всё так же пульсирует кровь,
Как буквы-строкою неровной.
Никто не виновен и свет
Врывается в душу, как чудо.
Мне кто-то диктует ответ,
Который сейчас же забуду.
Никто не виновен, но дрожь-
До глупости детская шутка,
Стучавший за окнами дождь-
Завявший цветок...Незабудка.