national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

і дощ змиває літа поцілунки

ПІБ чи псевдонім: Катя
Вік: 22
Де живете: Тернопільська обл.
адреса: kkatja88@gmail.com
Три факти про вас: Три факти про вас

Поезія:
                 Без тебе
А за вікном ще дощ,хоч літо скоро вже,
ти йдеш дорогою під спохмурнілим небом,
цвіте каштан,а з ним весь світ цвіте,
але мені всього цього не треба,
не треба сонця,квітів,синяви небес,що  простелились наді мною,
не проживу і дня я без журби,якщо не буду  поблизу з тобою,
коли тебе нема,то день ясний не день,не  сонце сонце,я-не я без тебе,
коли тебе нема,то щастя вже не те,
це щастя-горе,як воно без тебе.

 

                 Бабусі
Вже сивина на Ваших скронях,немов по них  пройшлась зима,
На ваших струджених долонях вже й сліду  спокою нема.
А в голубих очах,як небо,буйніє і цвіте  весна,
Не треба рідна сліз,не треба,
Бо Ви не будете одна.
Моє дитинство пролетіло під Вашим  наглядом й теплом,
В тяжку годину Ви зігріли своєю ласкою й  добром,
І серце трепетом пташиним летить і  горнеться до Вас,
Неначе промінь сонця лине і в добрий і  нелегкий час.
А за вікном вже тепле літо і квітнуть  яблуні в садах,
Всміхніться й просто порадійте,
Бо Ви ще зовсім молода.

 

                   ……..
Ніч ковтає сірий смуток,плаче гамірним  дощем,
І втікають темні люди,всі,мов на одне лице.
Тихо краплі я ковтаю в перемішку зі  слізьми
І повільно помираю від печалі і туги.
Знову дощ,пориви вітру-крик затятої душі,
Ми давно уже не діти,хоч,даруй,лиш я і ти.
В вікна б”ються сірі краплі…вже давно  немає нас,
Вже давно пройшло кохання,як шалено дикий  час…

 

                 Спогад
Пожовкле листя падає до ніг і дощ змиває  літа поцілунки,
Та все забути дощ не допоміг і я згадаю  теплі візерунки:
Де літо колисала у садах зелені трави і  волошки сині
І в річці як пінилася вода,і буйний ліс на  Довбуша вершині,
Туман ранковий і високі гори,і літню втому  битої дороги,
Згадаю я вечірню тиху пору та плюскіт  хвиль на річкових порогах.
Нехай стомилось сонце тепло гріти,нехай  всі квіти вже давно зів”яли,
Ніколи я не зможу розлюбити волошки ті,що  літо колихало.

                    Ніжність
Тихо-тихо заколише вітер квіти у волоссі
І рука його всю ніжність віддає тобі ще й  досі,
Сонце грає на усмішці і стирає легку  втому,
Й шелестить пожовкле листя в парку  буйному старому.
А гарячий поцілунок серце палко  зігріває,лише з вуст тихенький шепіт: «Я  кохаю,я кохаю»…