national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

і свідомо друзі йдуть від друзів

ПІБ чи псевдонім: Садова Надія
Вік: 25
Де живете: Київ
Де навчаєтесь чи працюєте: працюю редактором
адреса: neglected@meta.ua
Три факти про вас:
Редактор. Кошатник. Імбирянин.

Поезія:
***
від того що суха трава
не буде плакати за нами
велика втрата. Бо словами
усе не виплачеш бува.
Куди пішов на кого кинув -
Відхрестоматіють пісні.
А з мене досить уві сні
І сліз і пінистої слини.
Зневіра трепне й пророста –
П’янить позбавлює спокою.
Я розлучаюся з тобою —
Скидає ящірка хвоста.

***
Сніг на даху…

Вкотре час залишати приручених
І загоювати нову жагу
Сон зимовий важкий і змучений
Сніг на даху…
Тане крига рекламних слоганів
І юшиться вода між пальцями
Проставляєш в щоденнику спогадів
Пагінацію…
Прокидаєшся трохи втомлена
Трохи змучена від жаху
Час зупинено зиму зломлено
Сніг на даху…

***
Місто дихало ніжно-ніжно
Місто ніч видихало тривожно
У зимовому білому ліжку
Перехожого.
Повідомлення стерті з міста
Ще надходили до адресата
Йому місто гуло як віспа
Й хтілось спати
Місто місяць тягло до рота
І хотіло пащекувати
Ти писав мені крізь держави
Крізь кордони і рельси іржаві:
Сяй для мене полями скорботи
Сяй для мене полями скорботи
І зроби мене нескінченним…
снігопадом.

***
Метушіння шелесту і звуку
Вітер квітень нишклий шум авто.
Рветься тінь. Хистка непевність руху.
Пахне сонцем – ловиш сонце ртом.
Несміливо простягаєш руку –
Повінь вітру жметься до руки.
Плине пісня сподівань і смутку –
Тихо розкриваються бруньки.

***
кришиш скло і думаєш навіщо
ми живем
навіщо
ми вмираєм
все життя
постійно обираєм
поміж раєм і ще кращим раєм

і свідомо відлітає птаство
і свідомо друзі йдуть від друзів
немічно народжує юнацтво
сотні тисяч робізонів-крузів
і самотньо битися об стіну
і самотньо –
жити і вмирати
тільки п’яним – море по коліна
їм немає з чого вибирати

кришиш скло і думаєш
на щастя
але щастя – дещо незалежне
серце – ще не тіло але з часом
ставишся до нього обережно

***
Різдвяні етюди

біле лягає на чорне
лід на калюжах скресне
те що було потворним
Ти що колись воскреснеш
зміниш канон… грудня
зміниш канун… свята
сни – на Різдво – людно
сніг – ніби сни – вата
біле прикриє темне
ніч розітнеться світлом
Той що нас любить ревно
з’явиться й знову зникне

крига замінює сходи
з кавою бачиш в склянці
сни що минають згодом
сніг що розтане вранці

***
слова
що ти так тепло видихаєш
на шию під волосся
навпростець
мов так
мене до себе прирікаєш
як грішних і зневірених –
Отець
дощ у вікні
і олівцем картини –
далеко все
як кара світова
дім уві сні
як тіні павутини
твій теплий подих
і твої
слова