national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Хтось пустив стрілу мені в груди

ПІБ чи псевдонім: Радейко Петро
Вік: 21
Де живете: Яворів
Де навчаєтесь чи працюєте: ЛНУ ім. І.Франка
адреса: r.p.b@i.ua
Три факти про вас:
Із роздумів: Що важчий бій – дорожча перемога, що  сильніша спокуса – твердіший щит опору,  дужчий дух.

Поезія:
Не журись, що сонце у клуні,
Що тепер за муром небеса,
З серця я березовий трунок,
Мила, для тебе збирав…

Хтось пустив стрілу мені в груди
Й солодко точать вони.
Світять в лісах ізумруди
Нашої, люба, весни.

Не журись, бо вже зовсім скоро
Щастя прилине до нас,
І над сумним осокором
Промінь заблисне ураз.

***

Веду розмову з серцем,
Як мати з дитям в лоні.
Воно живе, бо б'ється,
Невгасно палить скроні.

І думка встелить душу –
Я ляжу й подрімаю…
Відтоді занедужав,
Як я тебе кохаю.

Втираю сонно очі,
А ти вже перед мене.
Знов ясно серед ночі
І почуття шалене

Урвало струни лірі.
Ти вигострила косу,
Я більш тобі не вірю.
Те янголятко босе –

Тепер то янгол смерті…
Коса твоя – зі сталі.
Ти вміла щастя стерти,
Зітри й мої печалі…

***

В затінку стокротка мліє,
Моє серце студеніє,
На узліссі – спів і щебет.
Чом змовка у серці трепет?

Гей рости, стосила ниво!
Над тобою кинусь живо,
Ніби жайвір стоголосо,
І торкне грудей колосся,

Збудить пісню, залоскоче,
Моє серце затріпоче
І од ласки й благодаті
Буде з вітром щебетати.

Впадуть тіні на долини,
Промінь пестити покине.
Не хиліться, колосочки,
Не журіться в холодочку!

***

Болить мені, коли згадаю…
Чому ж мені отак болить?
Осколок щастя в грудях маю,
Та лиш осколок, лиш на мить.
Коли пригадую тебе –
Не щем, не солод, а задуха,
І на душі гряде розруха –
Чи спогад вже й оте вкраде?..
І росять очі, очі росять –
Вітри негоду знов приносять,
Та добре свіжо хоч, задуха
Мина і серце знову слуха,
Як ліс за містом причаївся.
Тобою, радосте, я ситий,
Зверну, де терном шлях укритий,
Бо ще мій дух не натерпівся,
Не варт я ще отого дива,
Моя ти доле чорнобрива.
Хай зволочу я свою душу,
Хай наберусь одчаю й рушу
Туди, де ти стоїш зорею,
І впаду щасно перед нею…
І підведусь, і мужньо гляну,
Щосили пригорну кохану:
"Боли мені, боли, о доле!.."
Осколок той не вийму я ніколи...

***

Як завжди, ми з тобою розминемось,
А зустрічі – поривчасті такі…
Прийдеш ще ти, знов обернешся кимось
Й за руку поведеш над рівчаки,
Зійдуть намули, завирує гирло,
А в пащі зголоднілої ріки
Затоне сум,
І радість, що завмерла,
У плюскіт дум
Одплине на віки…

ПІСНЯ

Громи гуділи в нього за спиною,
З-над лісу буря сунула й гроза,
А він не чув за думкою сумною,
А в голові – гули пісень слова.

Йому були пісні страшніш од бурі,
І роздирали серце, як громи.
Тривогу більшу, аніж висі хмурі,
У серце й душу віяли вони.

Як розстелились хмари по долині
І розпач неба в травах зашумів,
Не похмурніли в нього очі сині,
Він жваву пісню в грудях притаїв.

Безжальний вітер листя рвав і кидав,
Ламав колосся, гнув і шматував,
Але з грудей мелодію не видер, -
Юнак із вітром в далеч поскакав.

***

Коли настане тиха ніч,
Торкнеться спогад твоїх віч
І ти забудеш про життя,
Ввійдеш у човен каяття,
І попливеш у синь очей,
У нескінченну даль ночей,
На хвилі гребені зійдеш,
Руками зорі обіймеш
І поцілуєш небеса, -
поглянь же днесь! Яка краса!
Я там бував, і там я зріс...
Де схил - сто сил, де сивий ліс,
Сміливі зорі мерехтять,
Пісні у травах гомонять...
Спинись і стань у повен ріст,
Хай заворожить вітру свист,
Відкрийся вічному вогню,
Що полум'янить далину...
І сльози витри із очей -
Нема тих днів, нема ночей...