national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Кишенькові секунди щирості

ПІБ чи псевдонім: Могилат Роман Миколайович
Вік: 18
Де живете: Полтава
Де навчаєтесь чи працюєте: Студент Полтавського базового медичного коледжу
адреса: vladmogilat@list.ru
Три факти про вас:
1. Намагаюсь бути терплячим до "Блакитних вогників" .
2. Ненавиджу пилососи та залізобетонних, черствих, грубих людей.
3. Йду впевнено до мети по головах, мало сплю, люблю літо, море, активний відпочинок, своїх друзів та Віку.

Поезія:
Прометейша

Надто дорого, складно й високо,
Надто жорстко, так жерсть – не прядиво.
Власноруч кожен скрутить висновки,
Із банок, із розпитих заживо.

Я під райдужку пхну подекуди,
М’яти лист для очей забарвлення.
Копирсаюсь в багні лелекою,
Нагорі моя мова – гавкання.

Два кросівки калюжі сьорбали,
Полуничні підошви, репані,
Освіживши свій подих Орбітом
Афірмантно фліртують телепні.

Я зрізаю ліхтарні голови,
Я сушу їх разом із липою,
Пам’ятаєш у нас був договір ?
Щось не так – ми із світлом зникнемо.

Ми зникаємо, крешем камені ;
Не виходить, до біса кидаю,
Ти приходиш і ми запалені.
Прометейша з очеретиною.

Середина кінця зими

Що ж із себе я зараз витягну ?
Всередині кінця зими.
Свою пику зелено-приторну,
Що ховається між людьми?

В якійсь мірі я теж повія,
Бо собі не належу зовсім –
Я здаватись в оренду вмію,
Кожен вечір, якщо попросять.

А на ранок встаю «зайо…люблений»
Соціально-державним устроєм,
А на ранок встаю – загублений,
Відмиваюсь смердючим дустовим.

В мене квоти немає хитрої,
Я від наших сварок заможнію,
Обгортаюсь словесним викроєм,
Наче глечик побитий довбнею.

Якби всім хоч 100 грамів мозку,
А мені грамів 100 горілки,
Але доля поставить зноску
І навряд чи що зноску тільки.

Маркер

Перманентным маркером крашено,
Напряженье стремилось к верху,
Я - довольствуясь тенью вашею,
Сам стал маркером перманентным.

Я не знаю чого я хочу...
Чи щасливий я, чи не дуже,
Я вже так наковтався ночі,
Що за горло хапає, душить.

И когда наизнанку вывернусь,
И забрызгаю двери радугой,
Ты меня не вини во скрытности
Ну а просто тихо выругай.

І тоді мертва шкіра злущиться,
Буде так ! Без припущень, висновків
І нехай тепер ніч задушиться,
Бо в петлі треба вміти висіти !

Кола (життєве тлумачення геометрії)

Кола душать людей на околицях,
Не існує правильних кіл !
Коли дихання все ж відновиться.
Ми з тобою впадем на стіл.

Геометрія рухів, викриків,
Що лоскочуть твою гортань,
Я не буду просити в митників,
Двох перепусток до нірван.

Вони завжди кишать гадюками,
Передозами ЛСД,
Скільки раз головами стукались
Та розкутість лили в біде.

І думки так добряче стукають
І змінити життя є шанс
Та поки я про ніж не думаю.
Поки й коло цього не дасть.

Ніж схопити та кола різати,
Може кожен - я ж пацифіст !
Щось як станеться теж повіриш ти
В колах губиться всьому зміст.

Передноворічне

Я не бачу ні в чому щирості,
Стіни вкуталися в гіпсокартон.
Ти мені і услід не дивишся.
Та й мені якось все одно.

Заморочене в край лібідо,
Ледве стримує свій порив,
Йому так остогидло світло,
Другий тиждень воно без снів.

А у нас все нормально - грудень,
Чашка йогурту, поряд кіт,
Я сімнадцяту зиму плутав :
Колір снігу і твій пульпіт.

Я обожнюю твої пальці,
Коли йдуть вони вздовж хребта,
Я знімаю свій демо-панцир,
Ти з шампанським мене ковтай!

Панда

Кальвініські настрої грілки,
Дисульфат сліз манерних янкі,
Ми давно вже не їли спілих
Виноградин сухої правди

Мітохондрії йдуть по сходах
Комплекс Гольджі закрив проїзд
Йде зима на кривих підборах,
Під одних із них я підліз.

І я буду під цим підбором,
Дев'яносто із зайвим днів.
Ця зима замете ігнором -
Ця зима не додасть понтів.

Давай раз на морозі!? Завтра ?!
В мінус сорок чи тридцять сім ;
Я лиш панда - звичайна панда,
У якої зняли безлім.

Писаренко Вікторії

Друзі часто шукають привід.
Чи причину, чи, навіть, істину,
Одне одного часто кривдять,
Щастя витоком служать блістери.

Німфоманія до правдивості,
В їх очах, як завжди - пригнічена !
Правда ледве стає на милиці,
Коли нею хтось сміє свідчити.

Кишенькові секунди щирості
еволюція стерла в дірку.
Ці слова на поталу критиці -
Матюками летять в кватирку.

Є на світі шкідлива участь :
Ми зовемо її звиканням,
Коли ти відпустити мусиш,
А тримаєш немов востаннє.