national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Ми Світ жеремо, і не лопне в нас утроба

ПІБ чи псевдонім: Софія Костицька
Вік: 15 років
Де живете: Місто-герой Київ
Де навчаєтесь чи працюєте: Український  гуманітарний ліцей
адреса: sofikost@ukr.net
Три факти про вас:
1. Уже навіть не пам'ятаю, відколи пишу.  Перші поетичні спроби були втілені  друкованими буквами, бо ще не вміла писати  прописи.
2. Зараз маю у доробку більше ста віршів (у  тому числі рубаї, хоку, один сонет) та  кілька оповідань та есе.
3. Не знаю, як розпорядиться доля. Зовсім не  переоцінюю значимість того, що пишу, але  просто не можу не писати. Хоч я не є  песимістична людина, а все ж у моїх творах  часто присутнє "повітря журби і жалоби"...

Поезія:

1. АПРІОРІ ГАЛЮЦИНАЦІЯ, А МОЖЕ АКРОВІРШ
12.07.2011Р.

Зандри десь там, за туманами.
Архіпелаги досягнуті,
Лиш териконів захланними
Йдуть за ярами ще клапоті.
Шудри, брахмани і кшатрії.
Антитіла б’ються спазмами –
Й очі тих ворогів партії
Сяють під кулями плазмою.
Я колихаюсь мембраною,

Стужею в небо здіймаюся,
Очі – палаючі гранули.
Болісно в атом згортаюся…
Одурманююсь опієм
Юнга, чи Скіннера, Фрейда.

Зараз із ними ми спробуєм
Альтернативу брейн-рейдові.
Вічно живе хай індукція,
Жебоніє моїми хай венами.
Десь в глибині є інструкція
Й код гетьмана з анафемою.

+Просто будь патріотом.

2. УКРАЇНІ
22 липня 2009 року

Не сліпи мене, сонце і не бий мене, вітер.
Ми із вами – єдина родина.
Не прихилюй додолу своє віття, калино,
Бо жива іще Україна.

Пробудися від сну, наша матінко мила,
Підведись, засліпи своїм сяйвом.
Нумо, браття і сестри, годі тужити!
Рідний край разом захищаймо!

Задзвенять усі дзвони, загудуть барабани,
На лугах і в серцях цвітуть квіти.
Не мечем і не списом, а рідним словом –
Ще почують про нас в цілім світі!

3. ГОГОЛІАДА
(Останній день Гоголя)
13.06.2011р.

Останній вогник помре – і народиться слава.
Розповзеться світом, як віск на столі цім під ранок.
Ти пишеш всерйоз, а читають вони для забави.
І не зрозуміється генія думка востанок.

При вогнику цьому писав, і творив, і душею
Від тіла немічного в інші світи ти ховався.
Цей промінь творіння вже знищить тепер дар Психеї.
Так марно, бо твій непочутий шедевр уже вдався.

Що ж то за містерії грізні тебе погубили,
Що їх ти відкрив? А які залишились незнані?
Куди спрямував новий вітер мистецькі вітрила?
В якім на тім світі ти йдеш каравані?

4. ЗАМКНУТИЙ ЦИКЛ РИМИ.
(ЗАМКНУТИЙ ЦИКЛ ДУМОК ПРО ЧАСИ МИНУЛІ, А МОЖЕ І ПРО СЬОГОДЕННЯ)
ГЛОБАЛЬНА НІЧ 25-26.03.2011р.

Біжить доносити в нас брат на брата,
Сусідка на сусіда, діти на батьків.
Всевладдя бюрократії та апарату
Позначилося спадом у кривій довір.
Ми косо дивимось на друзів і спідлоба
На роздоріжжі ми шукаємо легких шляхів.
«Макарова» ховаємо за пазухою, щоби
Наш віртуальний ворог безперечно відсіч цю зустрів.
Ми Світ жеремо, і не лопне в нас утроба –
Вона безмежна, як і безмежний Всесвіт наш.
Ми вже не homo sapiens, а homo ми «нероби».
Банальний, тривіальний в нас прогресу каботаж.
Ми зубрим голі числа, дати і пусті цитати:
«Інтелектуальність» - це єдиний і фальшивий інструктаж.
Ми хочемо майбутнє світле привітати,
Але воно, здається, ще не хоче знати нас.
5. HOMO INFORMАTICUS
(ДИПТИХ)
1.ПОКЛИК
18.06.2010

Страх, немов туман,
Пеленою тьмяною,
Посилює обман,
Не змиється водою.

І сипле час
Піском у вічі,
Як манія, екстаз,
У темінь мене кличе.

Росте в мені
Зсередини пекуче.
Мій біль, як тінь –
Невидима, та мучить.

І не втекти…
Закривши очі,
Іду посеред ночі
В примарне «нікуди»,
Де без адрес листи
Пожовкли від біди.

Це невблаганна хмара
Мої думки зв’язала.
І ґрати возвела
Із істинного зла.

Заціпеніння перед боєм,
Де я – й ахейці, й Троя.
Фінальною я грою
Веду двобій з собою.

2. СИНХРОФАЗОТРОН
4.06.2011р.

Це – мій квантовий світ:
Десь розгублені фотони,
Негативні електрони,
Беззмістовний їх політ.

Це – мій броунівський рух.
Без мети і без бажання.
Вектор мій – це річ остання,
Вирубає струмом слух.

При температурі жару
Гравітація зникає.
Вечір, але вже світає.
Ось мій дар і моя кара.

І андронний цей колайдер
Як безпомічна машинка.
Все, перегортай сторінку.
Я в цій грі вже аутсайдер.

6. ШАБЛОНИ ВИДАЛЕНО
11.06.2011р.

Статичний тиск на судини серця,
Хтось потайки сипле в очі перцю,
Хтось голки вставляє у твої вуха –
Позбавити хочуть і зору, й слуху.

І метри скотчу – вуста щоб зімкнути…
Створити із  вас недолюдка- Брута.
А може, Іуду.

Сокири, щоб відрубати долоні,
Щоб не помогли ні ріднí, ні стороннім.
І кнопочка «викл.» - дисфункція мозку,
Давно не діти, ведетесь на SOSку.

А хто ВАС врятує? Ви – маріонетки,
Вистава тотальна. Подалі від предків –
В примарне майбутнє, блудні обіцянки
Про еру утопії, нові світанки.
І розум втрачаєш у цій божевільні:
Думки твої  скуті, de ure лиш вільні.

Істота суспільна і раб системи –
Поняття тотожні в нас. Це вже проблема.
Зміна режимів – не зовсім поправка,
Влада зжере нас – поросить добавки…

Підключи мізки… Та це ж не поможе…
Розум меж дурнів – не дар, кара Божа.

7. СОН
(РЕМІНІСЦЕНЦІЯ НА ШЕВЧЕНКОВЕ)
04.06.2011р.

Мені приснилося гігантське око.
Напевно, що це був Великий Брат.
Я заглянула в нього ненароком –
І мене вразив весь тамтешній лад.

По-перше, злий кон’юнктивіт почався,
І дуже скоро небезпечний вірус той
З сваволею чиновників з’єднався
І в демократії вчинив страшний застой.

По-друге, невиправна косоокість
Під впливом наркотичних речовин
Розвинулась у патологію на користь
Виробників горілок, ЛСД і вин.

А ще короткозорість не давала
Йому побачити своїх проблем.
Десь зникли раптом молот, серп і рало,
Та залишилось нерозв’язаних дилем!.
   
Дивилась я у око це. Відраза.
І ось прозрів нарешті розум мій:
Це око з ароматами і нафти, й газу –
Не брата око – східної сестри.