national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

міряю ліктями скоси периметрів

ПІБ чи псевдонім: Мар'яна Невиліковна
Вік: 23
Де живете: Кривий Ріг / Сімферополь / Київ
Де навчаєтесь чи працюєте: аспірант ТНУ  ім. В.І. Вернадського
адреса: nevylikovna@meta.ua
Три факти про вас:
солоно, ніби померле море,
втративши берег, мене обрало
своїм кордоном, хитким причалом
твоїм лінкорам...

Поезія:
ДЕЩОВЕСНА

і весна, і недужевесна, якщо чесно,
ніби нам - недовірливим дітям зими -
хтось дарує снаги ще побути тверезим,
не ходити по склу навмання. і ми
ще не "ми", але вже рознесли по октавах
ці пожовклі фантазми колишніх табу
прокидатися разом. невинна вистава
із загрозою на боротьбу..!
і кортить, вже нестерпно кортить, якщо  правда,
обітнути всі складочки цьої завіси
і занадтовесною наповнити прану,
і занадтовесну переповнити киснем,
і збирати каміння, і зводити башту
нічиїх-тількинаших умисних абсурдів,
і чекати на диво, чекати і баста!,
і з тиші в'язати сутри.
ЗА-БО-БОНИ
в розкрадене літо, роздерте на галас  перонів,
самотні світанки вихаркує небокрай,
ставровує губи зморшками забобонів,
намножених од нашестя роздягнених краль.
і я (так дитячо-невміло!) молюся до люстри,
мовляв, ти ж не зрадь мене, чуєш, вродливий  мій бог,
я поводжусь зразково: сплю вдома, їм кляті  мюслі
і, якщо то суттєво, - ще й геть не боюся Бо...
ДУЖЕ
закатай ми істерику, дівчинко, дуже скучив
за твоїми роздутими венами на шиї,
за фальшивим контральтом прокльонів,  колись пекучих,
за кіношно-їдким збиранням валіз наживо.
я готовий хоч зараз дурницю якусь утнути,
увійти усім тілом в режим "Показна  байдужість"
і тремтіти, щасливий, у хвилях твоєї смути.
закатай ми істерику, дівчинко, і щоб ДУЖЕ  ...!
ШОСТЕ
міряю ліктями скоси периметрів
цього химерного затхлого раю
ще один день незворотньо видерто
ще одна я згорає...
ти докладаєш сухого і мертвого
з іскри займаюся синім на попіл
це так заманливо бути жертвою
жертвам розводять опій...
але між тим нас боронять янголи
туплять ножі і загострюють шосте
страдно рівняють нестерпні нахили
близькості хмарочосів...
вправно ігноримо знаки і значення
в"язнемо глумом і брудом під нігтями
в час коли на неразово бачене
перетворили видиме...
МЕТАСТАЗИ
я чинитиму спротив і ніц не писатиму  віршів,
витру голову насухо там, куди Бог  цілував...
прочитай мене заново - очі заплющуй ширше -
і щодуху тікай на найшвидшо(му/мо)білі  із  авт.
ці падіння угору - не вибрики, це  метастази...
самострачення (найекзотичніше із  катувань)
часом вцілює точно у вкушені ябка  фантазій
блискавичним "можливо" на жодне з усіх  питань.
консервуй мене в пам'ять на зиму, поки ще  поряд
(строк придатності, вірогідно, не має  значень)...
цей фіктивний союз Роздратованості і Горя
відтепер анульовано. значить: До  непобачень!
УСЕ БУДЕ ДОБРЕ
із "усе буде добре" критично зникає кисень  -
в беззаконні енергозбережень спішить в  нікуди.
істерую, немов заклинання, "все буде..!  визнай!"
ми - заручники різних фаз у цій амплітуді
послідовники різних казок, забобонів,  прелюдій
деградуємо із недомовок у зайві копання.
у пропорції "менше емоцій - то більше  пудри"
забезпечуєш перше, а я інфікуюсь останнім.
із "усе буде добре" критично зникають  сенси
і, невірний своїй зневірі, шукаєш привід
як схилити богиню займатись ранковим  сексом
безкисневого дня у непафосній безнадії.