national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Найдорожче личенько Любого синочка!

ПІБ чи псевдонім: Рибчук Ірина
Вік: 30
Де живете: м.Бурштин, Івано-Франківська  область
Де навчаєтесь чи працюєте: Бурштинська  міська рада
адреса: rybtsuk@mail.ru
Три факти про вас:
1.віршую зі шкільної лави
2.друкувалася у газетах обласного та  районного значення.
3. маю декілька пісень на мої вірші.

Поезія:
***

Ти – музика, ти – пісня, ти – душа,
Думок моїх  безумство і натхнення,
Криниця чиста, мов гірська вода –
Найбільше в світі  молоде кохання!
Ти – музика, ти – серце, ти –мольба,
І захід  сонця,  і його  світання,
Ти  те, що  мала і що маю  я –
Моє найбільше у житті кохання !
Мої слова несуть пророчий зміст,
Та я собі не стану ворожити.
Ти – музика, ти – муза, ти любов,
Ти те, що було і що може бути!
Ти – музика, ти -  доля, ти -журба,
Ти – мої крила і  моя тривога.
Ти – кара моя, крик і гіркота
І ти найбільша в світі  насолода.
Синочкові
Босяком калюжею
Милі ноженята...
Ти усе подужаєш-
Он який завзятий!
Носик набурмосений...
Часу  ти не гаєш:
Вже кудись „направився”,
Всюди поспішаєш.
Рученьки та ніженьки
Все туди-сюди,
Граються і сердяться
Карі оченьки.
І цілує сонечко
До самої нічки
Найдорожче личенько
Любого синочка!

****
Ще  один сплеск –
І далі  пусто;
Жодних емоцій,
Жодних рядків.
Відчуття  збиваються
В дивній згусток,
Щоб потім  вилитись
Зливою слів.
І вже не словами,
Чимось  магічним,
Що спонукає мене ж саму
Десь у собі
Віднайти те одвічне,
Для чого у світі цьому  живу?
*******
Сплетіння  рук,
Сплетіння душ
І поглядів сплетіння
Іду на зов до тобе знов..
Чи ж вистачить терпіння?
Тремтить рука,
Німі вуста,
Не в силі щось  сказати,
То плачу  то радію я :
Ти знахідка  чи втрата?
Мій давній сон,
Мій дивний сон
І ти – моя загадка,
Скажи мені  в котрому сні
До твого серця кладка?
Сплелись навік
Людські життя
В один вінок  любові
Із почуття –
На двох буття,
Гніздо земної долі.
На двох добро,
На двох тепло,
І  біль на двох,
І втрати...
Сплелись навік людські життя
І їх не  роз’єднати.
******
Я жінка. Я сильна,
Як ніжна травнева роса,
Як птиця я вільна,
Як  вічна  весняна краса.
Я жінка. Я мати,
Початок життя і кінець,
В скорботі і в свято –
Хранителька  людських сердець.
*****
Метнулась  в спогадах од відчаю душа,
Лиш я не та, нажаль, я вже не та.
Ти потривожив серце в забутті –
Обоє ми уже не ті... уже не ті.
Терпкий цілунок, запах цигарок,
А в запитаннях відповідь й урок
Я ще не все тобі розповіла,
А , втім, тобою зовсім не жила.
Чужий  мотив  наспівано не нам,
Тепер тобі я серце не віддам.
Час ставить нас  у шах матні клітки
І  забирають спогади роки.
Засмаглі сутінки  втопили тихий плач,
Я вже не та, нажаль, і ти пробач,
Що я  тобою  зовсім  не жила,
Що я чужа тобі, тепер чужа.

******
Пінились хвилі,
Мліли в безсиллі,
В тиші прозорій
Танули зорі,
Беріг ласкали
І цілували,
Пошепки ніжно
З ним розмовляли.
Пінились хвилі
І затихали,
Ніби покірно
Долю  приймали,
Що водоспадом
Беріг зривала.
Пінились хвилі,
В тихім безсиллі...
 

****

Я слухала тебе, коли ти спав,
Коли  мовчання розтинало  вечір,
А ти  рукою  лагідно торкав
Мої холодні і гарячі плечі.
Я слухала думки, коли ти спав,
Коли  збігали неповторні миті,
Про те як вперше ти мені сказав:
„Для мене ти  єдина  в світі!”

***
Народився   день із ночі
В лагідному сонці,
Я дивлюсь, а в нього літо
На малій долонці.
Червень вічки затуляє,
Щось під ніс бурмоче...
В чому річ? Чому гарячий
дощику не хоче?
Та ж у полі, у долині
Сіно висихає,
Поки згорнемо до купи,
Дощик зачекає.
Не забув дарунку червень
Й діду Опанасу,
Щоб у глечику  нам меду
Знову він приносив.
Повно вуликів в старого;
Їх він любить змалку,
А тепер ще й вчить малого
Хлопчика Степанка.
Хилить  день за сиву хмарку,
Котиться за гору.
Ми чекаєм знову ранку
В цю солодку пору.
***
На   рушник весільний
Впали білі роси –
Материнські  добрі,
Найщиріші сльози.
І скотились   тихо
На дорогу сиву,
Щоб  минало лихо,
Щоб були щасливі,
Щоб тривоги й горе
Обминали хату
І щодня у домі
Панувало свято.
Рушником весільним
Покотилась доля
І додала смутку
У вечірні зорі.