national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Не повіриш,але без запрошення в осінь не зайдеш

ПІБ чи псевдонім: Кричинська Ольга
Вік: 23
Де живете: Київ
Де навчаєтесь чи працюєте: НМАУ ім.  Чайковського
адреса: eteri@email.ua
Три факти про вас:
1.музикант
2.поетеса
3.мрійниця

Поезія:
А віриш - …

А  віриш,  мені  здалося  -
відкинув  у  бік  Бог  п’яльця,
занурив  в  моє  волосся
твої  невагомі  пальці.
твоїми  вустами  ніжно
залишив  на  шкірі  рани.
і  те,  що  не  стало  віршем
зрослося  його  нитками.
слова  розімкнули  коло
в  провалля  зійшли  луною,
але  візерунки  долі
не  стали  для  тебе  мною.
хай  п’яльця  знайде  і  вирве
орнаментів  мертві  квіти,
бо  ти  не  заповнив  прірви  -
собою  її  поглибив.
я  знаю,  що  стане  гірше  -
тому  вчусь  тримати  спину.
а  віриш  –  немає  сліз  вже,
лише  роздирають рими…

Модний час
Модний  час  наступив  і  пора  це  тобі   зрозуміти.
Маску  юності  вже  одягло  навіть   зморщене  місто.
Модерніст-  кутюр"є,що  відомий  нам   більше,  як  вітер
Із  дерев-манекенів  зриває  останнє   листя.
Не  повіриш,але  без  запрошення  в  осінь   не  зайдеш,
Бо  в  елітний  сезон  не  пропустить   примхлива  погода.
І  нехай  цього  року  у  моді  багато   фальші,
Ти  ж  не  підеш  туди,де  написано  "літній   розпродаж"?

Це я
Не  дивуйся,  це  я  -  проїжджала  потрібну   зупинку,
Розмовляла  вві  сні.  Забувала  забрати   решту.
Несвідомо  і  легко  робила  погані  вчинки,
Дозволяла  чекати.  І  цілувала  перша.
Позичала  останні.  Лице  підставляла   вітру,
Одягала  вчорашнє,  молилася  тричі  на   день.
(у  моєму  конспекті  є  дивні  сполучення   літер,
мабуть  це  анаграми  твоїх  сорока  імен).
Тільки  шкода,  що  ти  став  заручником   клятого  поділу
Між  моїми  словами  і  серцем,  яке  не   почути...
Не  дивуйся,  це  я,  посипаючи  голову   попелом,
Промовляю:  любила.  І  жодного  слова   спокути.

Він чекає

Моя  сповідь  коротка  -  допоки  дозволить   свіча.
Забагато  дощів,  дисонанси  озвучили   кисень.
Я  боюсь  озирнутись,  бо  там,  за  пітьмою   плеча
Він  безмовно  чекає  моєї  останньої   пісні.
Добираю  слова.  Проживаю  єдиний  мотив,
Продубльований  чесно  і  чисто  відлунням   і  болем.
Я  боюсь  озирнутись,  бо  там,  за  межею   дощів
Він  безмовно  чекає  моєї  останньої  волі.
Не  карай  його,  небо,  за  те,  що  не  має   крила
І  за  те,  що  не  зміг  вберегти  мою  душу   від  клітки.
У  моєму  житті  це  далеко  не  перша  зима...
Забери  мого  янгола,  він  заслуговує   світла.
Крізь
Я  пройшла  не  повз  тебе,  друже-
Це  дороги  такі  сьогодні.
Не  ведуть  до  крихкої  суші,
Оминають  п'янку  безодню.
То  колись  я  просила  Бога
Дати  сил  по  воді  йти  вперто.
Я  чекала  на  тебе  довго-
Поки  вірила  у  безсмертя.
Але  мабуть  видніше  небу
Попри  темряву  хмар-деталей
Бездоріжжя  навколо  тебе...
Не  спинилася,  бо  впізнала-
Силуету  ескіз  графічний
І  свою  в  ньому  участь  як  тла.
Не  дивився  б  мені  в  обличчя-
Я  не  повз,  я  б  крізь  тебе  пройшла.