national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Немає жаху - а є лиш врода...

ПІБ чи псевдонім: Анатолій Кумпан
Вік: 19
Де живете: Кіровоград
Де навчаєтесь чи працюєте: КДПУ  ім.Винниченка
адреса: LIVERFC@bk.ru
Три факти про вас:
Я - турист
Я - мрійник
Я з села

Поезія:
Немає
Немає щирості - а є брутальність,
Немає мрій - а є реальність,
Немає світла - є темрява у коридорі,
Нема людини - є лиш крапля в морі...

Нема опори - а є ненадійність
Немає правди - а є свавільність,
Немає радості - є смуток у очах
Нема сміливості - а є суцільний страх...

Нема народу - є зграя люду
Немає справедливості - а кара є без суду,
Немає смерті - а є свобода
Немає жаху - а є лиш врода...

Немає життя - є гра акторів
Немає руху - а є час заторів,
Немає сенсу - є зневіра
Нема польоту - обрізані є крила...

Всього нема....
Навіщо ж марнувати час дарма?!....

 

Вона із тих
Як легко описать людину
Яку ти бачиш кожну днину
А легко чи?мабуть що ні.
Це не писати вам пісні
Про звитяги бойові
Тут треба суть всю передати
Словами душу змалювати
Те пишуть хазяї пера
Напишу і я щось недарма
Я знайомий із дівчиною
Гарною й сміливою…
Як ніби річка у горах
Чи як веселка в небесах
Багато чого полюбляє
То мандрує то співає
І світ натішитись не може нею
І ніщо не є межею
Для її бажань
Осягнути неосяжне?
Не причина для вагань!
Досягнути недосяжне?
Не почуєш нарікань!

 

Вона із тих
Хто друзів береже своїх
Ніколи їх вже не покине
Врятує,якщо досить сили
Потягне вгору із пітьми
Працюватиме з дітьми
Розкаже їм про все на світі
З тих знань будуть вони радіти
І буде тішитись сама
Що весела дітвора.

Вона із тих
Хто поглядом очей своїх
Так заворожує тебе
Що ладен вбити ти себе…
Бо очі чарівні
Волосся пасма зовсім рівні
Обличчя наче із картини
З тим поглядом невинним
Немає кращої на світі
І з цього можна порадіти…

Вона із тих
Що словом з уст своїх
Чарує й манить у вранішню росу
Бо саме цю красу –
Незайману і чисту
Несе в собі вона барвисту…

Вона із тих
Не вистачить вже слів моїх…
То все слова,то все для мами
Як можна передать словами
Всю силу того почуття
Що зараз відчуваю я?
Нема ще слів таких і літер
Хіба що нашепоче вітер
Про те як все тобі сказати
Щоб водночас не зруйнувати
Що зараз маю
З надією я засинаю
З надією що сновидіння
Ввійдуть в реальності творіння

Ти зрозуміла все,я знаю…
Я за дверима не чекаю…
Мене нема…
Пробач,якщо я це сказав дарма…

 

Барви долі
Ми познайомились квітучою весною,
Коли буяв довкола білий цвіт малини
І мріями своїми ми з тобою
Майбутнього намалювали деякі картини.

А фарбами для них барвистими
Були:душі нестримної пориви,
І почуття...до болю чисті,
Що у серцях своїх закрили.

Кожна дія наша спільна
Ставала рухом пензлика на полотні,
Яким художник створював суцільно
Бажання наші молоді...Але німі...

Ми думали безмежно довго...майже вічно...
І фарби заливали простір полотна...
О,як же ставились критично
До своїх мрій...Як дегустатор до вина...

Під час цього дві різні думки
Злились в одну...Єдину...Незрадливу...
І будь-які безглузді розрахунки
Коли два серця мріють в час весняного  пориву.

Картина вже готова,забиті цвяхи по кутках
Та важко зрозуміти нам з тобою -
Чому лист чистий у художника руках?
Мабуть таку побачили ми долю...