national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

О мамо рідна! Як Тебе люблю!

ПІБ чи псевдонім: Крук Ірина  Володимирівна
Вік: 18
Де живете: Рівненська обл., м. Костопіль,  вул. Б. Хмельницького 20 , кв.9
Де навчаєтесь чи працюєте: Рівненський  державний гуманітарний університет
адреса: irysochka_18@ukr.net
Три факти про вас: Комунікабельна  справедлива дівчина; життєрадісний  романтик з почуттям гумору; весела  яскрава особистість.


Поезія:
         Майбутнє

Ми учні вже останній рік,
А далі ми – студенти.

Хтось буде адвокатом,
Хтось піде в президенти,

Хтось буде з нас дизайнером,
А хтось стане юристом,

Хтось буде хліборобом,
А хтось і журналістом,

Хтось буде музикантом,
Хтось буде архітектором,

Хтось буде підприємцем,
А хтось – автоінспектором,

Хтось буде педагогом,
А хтось піде служити.

Та школу не забудемо,
Допоки будем жити!

            ***

          Мамі

О мамо рідна! Як Тебе люблю!
За всі ті ночі, що Ти недоспала,
За те, що Ти любов свою давала,
За те, що є Ти - дякую Тобі!

Матусю рідна, Ти мене прости.
За всі фальшиві і колючі фрази,
За всі обмани, сльози і образи,
Прошу миленька, Ти мене прости...

Моя рідненька, дякую Тобі.
За те, що дарувала мені крила,
За те, що Ти мене літать навчила,
За те, що є я - дякую Тобі!

             ***

       Вбитий ангел

Як хотіла, так і гуляла,
Будь-де і будь з ким спала.
І от одного дня зрозуміла,
Що догулялася, що «залетіла».

Ночами плакала. Не знала,що робити.
Що скажуть друзі?А батьки?Як далі жити?
І от прийшла до висновку вона: убити…
Зробить аборт,спокійно далі жити.

Хоч розуміла, не шматочок м’яса в ній:
Є носик, вушки, пальчики – цей плід живий!
Та страх перед майбутнім її не зупинив.
Новий технічний прилад дитину в ній убив!..

Продовжувала спати, гуляти, пити.
Нічого не мішало б спокійно далі жити,
Якби не один сон: голубоокий хлопчик,
Маленький та спокійний, неначе  ангелочок…

Нещасть ця ніч не віщувала.
І дівчина спокійно спала.
І знову сон такий наснився,
Цей ангел плакав, аж трусився:

«Навіщо, мамо, ти убила?
Тобі ж нічого не зробив я!
Мене ж ти навіть не родила,
А вже ненавиділа, не любила…»


Вона прокинулась в сльозах,
В душі відчула біль і страх.
Піднялась, згадала сон,
Відкрила двері на балкон…

Ох, заридала!..
Відштовхнулась від перила,
Та каменем униз додолу полетіла,
Лише викрикнути вспіла:
«Пробач, мій сину, я любила…»

І через мить землі торкнулась,
Та більш ніколи не проснулась.
Знайшла там спокій забуття,
Та загубила лиш життя.

Два серця битись перестало…
У світі двох людей не стало…
А все могло б інакше стати,
Кохання лиш уміла б ждати.

           ***        Дозволь мені...

Дозволь мені тебе тримать за руки
І поряд йти дорогою життя.
Пізнать з тобою всі пекельні муки,
І розділити радощі буття.

Дозволь мені війти у твою душу,
Сховатись там і серце обійнять.
І хоч цього робити я не мушу,
Прошу дозволь мені тебе кохать.

            ***             Вільна

Візьму бумагу й олівець
І напишу кілька слівець:
Усі образи накидаю,
В душі їм місця не лишаю.
Ревнивість збоку намалюю,
Більш сліз на неї не марную.
Ненависть, відчай теж туди,
За ними слідом, злість, іди!
Сум, чом ховаєшся у серці?
Тобі закриті в нього дверці.
Від горя душу я ховаю,
Поганих слів більше не знаю.
Бумагу у вогонь кидаю.
Я - вільна! Зла більше не маю