national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

О наступна фатальна де ти?!

Вік: 22
Де живете: м.Київ
Де навчаєтесь чи працюєте: ІФ КНУ імені
Тараса Шевченка
адрес электронной почты: 29061988@bigmir.net
Три факти про вас: дихаю,кохаю,живу.


Поезія:
1.Напружені совині очі
ТЕБЕ шукають
Ці ночі безстрашні
Совине серце стискають
ТАК,наче ти ніколи ніч не розумів!
Кашляє морок відбитками світла
Тваринні стукоти -
набридли.
Ти ще з початку березня зомлів!
Гірко-солодка мить
Землі насипе
На те,що ти найбільше цінував
Над юрбищем гучних октав...
__________________________
Простив би...
І на вік не відпускав...

2.«Час спливає», – звикли говорити
ви,внаслідок встановленого хибного
поняття.
Час – вічний. Спливаєте ви!»
М.Сафір

Білий пісок крізь призму часову
У безкінечному флаконі
І за Мольєром той, хто виграв час – виграв
усе.
А хіба ні?
Уся і все в його незримому полоні.

Відкриє челюсті свої годинник...
Стрілка покаже до і після нас...
На всіх меридіанах мить незрима
В гонці з тобою переможе час...

3. Я відпущу
Й гріхи, й тебе,
І хмароносії
Попадають від болю.
Розм’якли мої ноги від розлук,
Не витримати почуттів двобою.
Залитися дощем лимонним і за край...
Над краєм даху.
На ноти відчаю по ноті спокою,
Тікаючи від ноти страху.
Баси і біси йдуть по тілу –
Такі, як я, невиліковно хворі.
А десь хитаються не сміло
Відмолені холодні зорі.

4. Я у тобі, немов розчинна кава...
Врятуй мене і вирятуй, влюби!
Ой не врятуєшся...
Цей світ занадто млявий,
Хоч і прискорений людьми.
Відчути, як зажевріло у висі
Моє покликання нестримної весни,
А поки що лишається п’ястися
Із пристрастей, що нагуляли сни.
Ти у мені криваво-неосяжний.
Нас ірреальність за реальних прийме.
Відчути, як спиняється міражне...
Я дихаю в твоїх обіймах...

5. Ми достатньо вмиті сльозами.
Як побілені стіни ми,
Як матерія між полюсами,
Відчуваємо наступ зими.
Чути заклики грай-хоралу,
Що малює маслами звук.
Викидаємо шал на поталу
В розмаїття закоханих мук.
Викидаємо й просимо щастя,
А Боги у знущаннях живуть.
Наші душі – Христовії страсті...
І трагізмом окреслена путь.
Не звернути з дороги п’янкої
У розхристанім долею стані.
Над твоєю висить головою
Без майбутнього щире кохання.
Зависає і просить зірвати...
Не закінчені муки Тантала...
Почуття піднебесні – вата,
Знов любов ненависною стала...
Ми достатньо вмиті сльозами.
Пожирає нас око планети.
Нам чекати й терпіти віками.
О наступна фатальна де ти?!