national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

одно благо света, - ЛЮБОВЬ!

ПІБ чи псевдонім: Тимін Ігор  Володимирович - ( Algutti)
Вік: 25
Де живете: м. Мирогрод, Полтавської обл.
Де навчаєтесь чи працюєте:  Військовослужбовець
адреса: Dessperados@mail.ru
Три факти про вас:
Вірю - у Господа.
Знаю - отримаєш те на, що заслуговуєш.
Сподіваюся - краще попереду.

Поезія:
Оазис.

Розлите озеро любовi,
Єдинi,небо i земля.
Слова глибокi, свiтанковi
Їх нiжно музика кружля.

То поведе у хороводi,
То стрiмко кине в грiзний бас.
Єдинi звук та нiжне слово,
Всю душу кличе, манить в пляс.

Немов папiр ти i чорнило,
Адам i Ева, iнь та янь.
Слова і музика коханi,
Вони початок сподiвань.

Слова та музика простори,
Безкрайнiй обрiй, бiлий свiт.
Вони немов вiтрило й море,
Вони палiтра- первоцвiт.

Їх неможливо подiлити,
Де в них початок, де кiнець.
Вони повiнчанi служити,
Мiльйонам люблячих сердець!


Слова.

Слова, як можна вами щось відчути,
Як можна зрозуміти в глибині,
Як можна описати терен лютий,
Та сонце, що сховалось в вишині.

Слова, - ви наче думок сльози.
Вас чути, але ви німі.
Неначе ста сердець колоси,
Але без дії, ви неварті і самі.

Слова, слова, - ви ніби зорепади.
Засипать можна кожного ураз.
Слова, - ви є прислужники образи.
Та бюрократи безсердечних фраз.

Та коли хочу щось сказати,
Ви обділяєте мене.
Душі моєї стальні грати.
Нехай розсудить час, що головне...

Держава.

Моя держава, - ти не зморена віками,
І вітер часу душу не різвіяв.
Твій шлях лягає рівними рядками,
Між лезом ката, - біль, що заподіяв.

Ти вічна та свята і життєдайна.
Твоя любов п'янка, а десь терниста.
А іноді тебе терплю безкрайньо,
Та зазвичай приймаю безкорисно.

Захоплююсь твоїм лазурним небом.
Ти врівноважена, а часом десь, байдужа.
Але мабуть то Господу так треба.
Щоб завтра було тепло, там де стужа.

Я не сприймаю тих, котрі тебе прокляли,
Адже вини твоєї зовсім я не бачу.
Мені шкода, що черствість їхні душі  розіп'яла.
І вірю я в твою удачу.

А чи любить тебе - то вибирає всякий.
Для себе вибір вже зробив стократно.
Та хто зрікається коханої поваги
Той яничар, і грош ціною вартий.

Я не суддя і суд вести не буду.
Ти не осудна, - моя щира мати.
Але поки живий я не забуду,
Ім'я твоє до Бога промовляти.

Плоть.

О тіло, плоть моя гріховна,-
Ти є для мено мов тюрма.
Щораз примушуєш наповну.
Робити те чого нема.

Кудись петляти, йти щоденно.
Шукати щось, незнати, що.
Зробити те, що неприємно,
Хоч я й не хочу нізащо.

Але живеш ти власним світом, -
Котрий відмінний від душі.
Ти інструментом є, софітом,
Лишень граалем в паранжі.

Та розділити нас не може,
Ніщо на світі, тільки смерть.
То хай Господь нам допоможе
Добром наповнитися вщерть.

МУЗА.

ФАТАЛЬНЫЙ ТВОЙ ВЗГЛЯД, ОБЖИГАЕТ МНЕ ДУШУ.
УВЫ, ЛЁД ПРИШЁЛ, А ВЕСНУ НЕ ВЕРНУТЬ.
ТВОЙ СОН ОЗАРЯЕМЫЙ Я, НЕ НАРУШУ.
КАК ТРУДНО ЛЮБИТЬ, ПРОДОЛЖАЯ СВОЙ ПУТЬ.

КАК С ПЪЯНА МЕЧТАТЬ О НЕЗБЫВШЕЙСЯ СЛАВЕ.
ЛЮБИМОЙ ДАРЯ ВЕСЬ РАССВЕТ И ПРОСТОР.
ГОНИМЫЙ ТРИУМФОМ НЕВЕДОМОЙ ЯВИ
НО СЛУШАТЬ ЖЕСТОКОЙ СУДЬБЫ РАЗГОВОР.

ХОТЕТЬ БЫТЬ С ТОБОЮ,- И ЗНАТЬ, НЕВОЗМОЖНО.
А СЕРДЦЕ СТУЧИТ ВСЁ-РОВНО В УНИСОН.
О ГОСПОДИ, ЖИЗНЬ - ПОЧЕМУ ЖЕ ТАК СЛОЖНО.
АХ ЗНАЮ, НИКТО НЕ УЧИЛ НАС В СЕЗОН.

ВОТ ТАК КАЖДЫЙ ДЕНЬ НА ЭЛЬБРУС Я  ВЗБИРАЮСЬ.
А УТРОМ ОПЯТЬ НИЗВЕРГАЕМЫЙ ВНИЗ.
В РАССВЕТНЫХ ЛУЧАХ ЛИШЬ НЕМНОГО КУПАЮСЬ.
ЖЕСТОКОЙ СУДЬБЫ, СЛАДКОВАТЫЙ КАПРИЗ!!!

Инная.

Любовь, без жертвы невозможна.
Такой удел судьбы для всех.
А ум терзает чувства, сложно.
Ему понять - ведь это грех.

Увы, мы думаем что любим,
А это лишь, влюблённость, миг.
Потом объект любьви мы судим.
И видим недостатки в них.

Вот так, уму всё надоело.
Даёшь инной объект для глаз.
Когда присытил чувства, смело.
Ищи инную уж сейчас.

Но ведь любовь - она другая.
Когда умеешь ты прощать.
Она ведь сложный труд, хмельная.
Её извесно надо ждать.

Когда готов терпеть упрёки.
И недостатки исправлять,
А исполнять желанья в сроки.
Терпеть, дружить и уважать!

 

Не то...

Рождённый в грехе, и в грехе погибая.
Живя в нём всё время,не зная сего.
А дни незаметно, неспешно, но тая.
Несут нас по жизни, к пучине всего.

Мы верим не в то, и не тем восхищаясь,
Не знаем ответа на нужный вопрос.
Живём не в любьви, - как должны, а сражаясь.
Не мир созедаем, а лбом под одкос.

И ищем свободы на тёмном погосте,
И верим в мистический бред колдунов.
Спасать мы пытаемся плоть, кровь и кости.
Но пыль всё лишь это, - одно благо света, -  ЛЮБОВЬ!!!