national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Поїхати, майже втекти із дому

ПІБ чи псевдонім: Надія Моклюк
Вік: 25
Де живете: Київ
Де навчаєтесь чи працюєте: позаштатний журналіст інтернет-видання "Братство.інфо"
адреса: mokluk@rambler.ru
Три факти про вас:
Заміжня.
Небайдужа до ромадського життя.
Люблю подорожувати країною.

Поезія:
***
Ти готовий був летіти
аж до сонця. Вище сонця.
Ти готовий був п’яніти
від життя. Вставати й йти.
Тільки крила не пролізли
у замизкане віконце.
Тільки в келиху твоєму
не вино, а кола. Ти
Краще пий горілку, брате.
І ходи, як люди, пішки.
В ХХІ столітті
ми живемо, як-не-як.
Мрій про офісну роботу
і зелену ощадкнижку,
Про відпустку на Канарах.
Чи в Єгипті (на крайняк).

Думай, брате, про серйозне:
раз – машини, два – обнови,
Три – гламурні кралі-лялі,
як у модному кіно…
Ти… змирись. І будеш жити!
Тупо, нудно й безтолково.
Якщо Бог не перетворить
кока-колу на вино.

***
За перший гріх жінок скарали тричі.
І, як на всіх, на голову мою –
Прокляття Боже: знати тугу вічну,
Страх вічний за того, кого люблю,

І вічно страх у посмішку ховати,
І волі не давать свому жалю,
І завжди бути сильною... Заради
Того, кого безвимірно люблю.

НОВОМУЧЕНИК
Господь покликав – ти пішов.
І ти пройшов.
Здолавши страх, здолавши біль, проливши кров.
Двадцятий вік, двадцятий рік.
Одна мета –
«… до основанья». Ти ж сповідував Христа,

Й безчесну жертву не приніс
чужим богам.
Дихнув металом у потилицю
наган.
Убите тіло повалилося
на сніг.
Ти йшов. Пройшов. Прийшов.
Ти – переміг.

ОЛЬВІЯ
Втомитися від спеки й порожнечі. Поїхати, майже втекти із дому –
Щоб у степах південних непривітних,
де час міняє свій звичайний хід,
Зректись цивілізації і стати солдатами ольвійського загону.
Бійцями-волонтерами у місті, порожньому сімнадцять сотень літ.

Ніколи і нізащо не забути,
як сонце підіймалось з-за лиману,
Як білі чайки голосно сміялись, пірнаючи у світанковий дим,
А ми – брудні, голодні та засмаглі
– історії торкалися ножами,
І мертве, та колись щасливе місто, здалось на мить щасливим і живим.

ЧЕРНІГІВ
Над городом – хмари грозові. Серпневі дощі.
Навколо замислених храмів
заклякли гармати.
Дерева в садах таємниче
шепочуть вірші.
Попереду вічність.
Навіщо кудись поспішати.

Мечі надломились.
Сучасність – зневага до нас,
В минулому – докір,
майбутнє сміється без сміху.
Ні страху, ні крику, ні пострілу. Поки не час.
Розмови про вічне
ведуться неквапно і тихо.

МЕЖДИБІЖ
Вартують привиди у вежі.
Над нею – ластівки й лелеки.
Храм Божий посеред фортеці,
за мурами – ліси й лани,
Просторий світ. І в цім проторі – терпка й принадна небезпека,
Любов із присмаком печалі,
життя із присмаком війни,

Відкрите всім вітрам і сонцю. Вітри тріпочуть прапорами.
І серце збуджено калата.
За страхом прохолов і слід.
Спасибі, Отче наш, за долю.
Й будь ласка, Отче, будь із нами
У час, коли безсмертя й слава ввірвуться з боєм до воріт.

СЛОВО НА РЕПРЕСІЇ
Коли любов до інших – гріх,
А до Вітчизни – карний злочин;
Коли саджають в тюрми тих,
Хто ненавидіти не хоче;

Коли неправим можна все,
А місце правих – «на параші» -
Одна лише любов спасе.
І нас самих, і землю нашу.