national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

прямий ефір телефонного мовчання

ПІБ чи псевдонім: Рудейчук Мар'яна Ярославівна
Вік: 20 р.
Де живете: м.Івно-Франківськ
Де навчаєтесь чи працюєте: навчаюсь у Прикарпатському національному університеті ім.В.Стефаника, Інститут природничих наук,кафедра біології та екології.
адреса: kruxitka90@mail.ru
Три факти про вас:
1. кавоман.
2. книголюб.
3. оптиміст.

Поезія:
...буденне...
...ти мрієш одного ранку прокинутись у Празі
від похмілля рятуватись добірним пивом...
а у моїй країні дощ і май на увазі
під ногами мокро на душі часто буває гнило...
тут річ зовсім не в твоїх мізерних появах
не у підвищенні цін і знеціненні честі
просто часто я відчуваю себе якось миршаво
неначе на якому нудному маніфесті...
літрами кави заливаю внутрішній простір
їду на роботу проклинаючи затори
а ввечері знесилено падаю у холодну постіль
мені сниться смак алкоголю та море...
не дивуйся моїй тимчасовій шизофренії
я і так лікуюсь від Тебе роками
це шалене життя-найкорисливіша анестезія
навіть якщо погляд виходить на вулиці Праги...

...найбільша самотність...

... найбільша самотність це коли на одинці слухаєш дощ
лежачи на канапі закутавшись в теплий плед…
коли переповнена пошта…пише ж ще «хтось»
натягуючи усмішки мов арбалет
ти так стомився писати енний куплет…
залишати по ньому порожні чашки від сну…
гармидер у пам'яті та депресивні подробиці жовтня
викликають застуду гостру респіраторну й нудну
і тишу що завше сіра й монотонна
якої так багато неначе піску…
найбільша самотність завжди неповторна
із присмаком ванільно-пріснуватого «люблю»…
і нота проскакує між слів чомусь часто мінорна…
прикладаєш до вуха мушлю і чуєш музику дощу
її передавали у прогнозах на сьогодні…
найбільша самотність завжди виринає на зовні…
проходить дощ не залишаючи й сліду…

...н е н а з в а н е...
...така відсутність сну смертельна
в основі ночі закінчення д н я
в і м я т в о г о т в о р ц я
лунає в небі постріл
п о с т і л ь
береже химери з р а д и
з а р а д и
чужого тепла
можливість торкнутись
ч о л а
благословенням
дихання коли вимовляєш
і м я
коли чергова осінь
приходить завчасно
із лона
духа сина й отця...

...хворобливе...

_...прямий ефір телефонного мовчання...
хворію...проти застудні сиропи від тиші
і кілька прочитаних книг для сповідання
шматочок сиру для біленької миші...

...ми божеволіємо разом із погодою
ти частіше куриш легкі сигарети
а я біжу щоб встигнути за модою
так як біжуть до фінішу атлети...

...хворію...ти лікуєш мене дощами
по краплі додаєш із аспірином
так добре що хоча б кількома ночами
повний місяць стає мандарином...

...весняно-меланхолійне...

__…цей запах дощу на твоєму обличчі
мінорні ноти в весняних хрипах…
твоє «отче наш» не промовлене тричі
врізане зморшками в рисах…

…коли розбиваєш люстерко відчаю
і засинаєш в проваллях вагонів
я даю твоїм пальцям свідчення
надто тривкі та доволі вагомі…

…а коли прокидаєшся зранку
поруч наших з тобою істин
я готую смачні сніданки
і сідаю з тобою їсти…

…вірним будням кинувши милість…
теплий чай із дикої м»яти
замість дощу та сирості…
замість того, щоб обійняти…

...вона знає...

...вона знає, зима мине зранку о п'ятій
пізні сни згіркли під снігом і листям
їй би води а не вимиті руки "пилатів"
що на шиї немов намисто сплелися...

...вона розщіпає гудзики п'яних вокзалів
де криком мовчання розрізує простір
немов рве сорочки хтивих "адамів"
щоб випити ніч бо весна прийде рівно о шостій...

...і аркуш цнотливий лягає під ноги
сміються сліди протоптані вітром
і вкотре чолом оббивають пороги
кохані нею за правду і світло...

...він каже...

...він каже : тобі вже час подорослішати...
обертається і збирає поламані іграшки
кожна з яких щось для нього означає
стримуючи час у долонях питає
чи може залишусь до завтра
бо відчуття втрати не надто приємне
я подумавши відповідаю
н е з н а ю
можливо
цю важку мов свинець зливу
п е р е ч е к а ю
п е р е б и р а ю
подумки розірване намисто
яке б дуже хотіла мати
червоне із запахом квітів
щоб можна було
в і д ч у в а т и
...він каже: ти залишаєшся
без знаку питання
я запитую/відповідаю
остання?
і відчуваю як затягуються рани
п і д в а л и
пам'яті мовчать...