national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Розчулена дівчина плакала тихо

ПІБ чи псевдонім: Крадецька Анастасія  Олексіївна
Вік: 17
Де живете: Львів
Де навчаєтесь чи працюєте: ССЗШ №45
адреса: slastenka-nasya@mail.ru
Три факти про вас:
Життєрадісність є головною рисою мого  характеру.
Хороша книга - найкращий подарунок для  мене.
Якщо є правильна мета,я ії досягну.

Поезія:
Наше теперішнє
Поранена наша країна
У серденько прямо,у груди.
Чи для того ми з часу Руїни
Боролись?-Щоб зле було всюди?
І туга бере наше серце,
І вже нам брехня остогидла.
Десь там у глибоке відерце
Влада народ полишила.
І що їм до нашої муки?
І що їм до нашого хліба?
Хто ще простягне нам руки?
Хто ж збереже Україну?
Ніхто.Доки ми не поборем
Лицемірство,зраду і слабкість.
Ніхто.Доки ми не підкорем
Добро,справедливість і честь.

ВОНИ
Немає слів – одні жахіття
У тих, що бачили війну.
І це не пройдЕ за століття,
І це не пройдЕ за весну.
Завжди є хтось, хто пам`ятає,
Як саме це тоді було,
Завжди є хтось, хто оспіває,
Як страшно й холодно було.
І ми здригаємось од жаху,
Який торкається плеча,
І що окрім страшного краху,
Що доброго несе війна?!

***
Розчулена дівчина плакала тихо.
Нащо спіткало її теє лихо?
Серце болить.Гноїться жахливо.
В ту її рану вдарю щосили.
НадвОрі весна,а в неї все сніжне,
Смуток займає лице її ніжне.
Попіл душі її вітер розвіє,
Мати від плачу одраз посивіє.
Доленько,рідненька,чом не жалієш?
Вона ж ще дівчинонька,ти розумієш?
Щоб злая туга її відпустила,
В ту її рану вдарю щосили.

Для вас всё окончено
Когда Вы любили меня,
Я ломала Вам жизнь без стыда,
И для Вас не бывало и дня,
Чтобы вновь не пришла б темнота.
Когда Вы отчаянно ждали,
Робко стою в конце зала
Вы в те минуты мечтали,
Чтобы я подошла и сказала
Тихо три слова прощальных
Или дающих рассвет,
Но,к сожаленью,печально,
Что у нас слов уже нет.
Горько прощатся мне с Вами,
Приторно нежный герой,
Теперь не ищите глазами
Меня где-то рядом с собой.
Вы пропадите навечно,
Вы заберите во тьму,
То что так просто ,беспечно
Вы говорили "люблю."

Во времена печали
Я буду смотреть на закаты,
Пока ты встречаешь рассветы,
Греметь будут грома расскаты
Тебя для меня уже нету.
Зачем мне трепетность чувства-
Мечтать запретили мне звёзды.
Зачем быть веселой и грустной-
Сердиться совсем уже поздно.
Зачем умирать и рождаться-
Всё-повторенья судьбы.
Зачем для чего-то стараться-
Всё ведь уже для вражды.
Волнуется тихое море,
А в небе мерцает звезда.
И нету большего горя:
Чем слышать "теперь ты одна."