national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Що з тобою, Україно? Як себе ти маєш?

ПІБ чи псевдонім: Петриков Олександр  Олегович
Вік: 16
Де живете: с.Новоєлизаветівка
Де навчаєтесь чи працюєте:  Новоєлизаветівська ЗОШ
адреса: Petrickov.sania285@yandex.ru
Три факти про вас:
1.Складаю мозаїку зі слів.
2.Люблю отримувати інформацію з інтернету.
3.Бажаю спілкуватися з цікавими людьми.

Поезія:
По душам
Що з тобою, Україно
                                                            Як себе  ти маєш?
                                                            Знову у  сльозах невтішних
                                                            Вечір  зустрічаєш?
                                                            Знову  блискавкою била
                                                            Та вітри  робила?
                                                            Знову  сиза насолода
                                                            Зло  чинила сміло?
                                                            Бачив я  оце все горе
                                                            Ластівки  тікають.
                                                            Бур`яном  зростає поле
                                                            Як тут  виживають?
                                                            Ворон  крякає в повітрі
                                                            Звідкіля  він знає?
                                                            Як  руйнують Україну
                                                            І куди  тікає?
                                                            Що  робити, як змінити
                                                            Твою  бідну долю?

Незалежність твою вічну
                                                            Твою  славну волю…
                                                           . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . .
                                                            Добрий  вечір, сину рідний
                                                            Мало ти  ще знаєш
                                                            Згори  краще це все видно
                                                            Ти так не  вважаєш?
                                                            Бачу я  хто щиро просить
                                                            Бачу хто  лукавить
                                                            Бачу хто  під видом друга

Конкурента давить.
                                                            Знаю хто  продати хоче
                                                            Мене  Московії
                                                            Знаю хто  лишитись прагне
                                                            Плутає  події.

Пам’ятаю, як вчорашнє
                                                            Ті віки  минулі
                                                            Пам’ятаю  Запорожців
                                                            Пухом їм  служу я.
                                                            Відчуваю  тих героїв
                                                            Серцем  колисаю
                                                            Як із  чистою душею
                                                            Прахом  пали, знаю
                                                            Я таких  героїв мужніх
                                                            Бачила в  останнє
                                                            По землі  моїй лиш ходять
                                                            Ледарі  останні.
                                                            Клони  низького поклону
                                                            Сто  пудовий камінь
                                                            Падає на  мою душу
                                                            Розум   затуманить

                                                            Та людина  ніби добра
                                                            І для вас  ласкава
                                                            Зуби  скалить, та нервує
                                                            Для твого  екрану.

Соловейко заспіває
                                                            Коли їсти  схоче
                                                            Хоч не  знає він багато
                                                            Лиш бере  охоче
                                                            Те що  люди – чорнороби
                                                            Кров`ю   відстояли
                                                            Зло в  мені живе велике
                                                            Говорю,  ви б знали.
                                                            Як вовків  годують зуби
                                                            Ну а  зайця ноги

Відбирають людські гроші
                                                            Навіть  без тривоги.
                                                            Вже  посміли, зневажають
                                                            Мою чорну  землю
                                                            Гатять  річку, ліс рубають
                                                            Роблять  свої меблі.
                                                            Мої діти,  мої ненькі
                                                            Зовсім  подуріли
                                                            Один  одного сприймають
                                                            Дико  знавісніли.
                                                            Ні  поваги, ні культури
                                                            Почуттів  не має
                                                            Про  минуле вже забули
                                                            Знають  лиш останнє.

Побратимів своїх менших
                                                            Брудом  потопити
                                                            Так  образливо, в потіху
                                                            Знаю що  зробити.
                                                            Засумую  та заплачу

Кришталево з хмари
                                                            І сльозу  пущу, неначе
                                                            Діють  дивні чари.

Завірюхою пройду я
                                                            У степу  широкім
                                                            Сонцем  урожай спалю
                                                            На дереві  високім.
                                                            Ворон  знає що робити,
                                                            Як йому  чинити
                                                            Він  передчуває лихо
                                                            Зна куди  летіти………………….
                                                            Говорила  цілий вечір
                                                            З хлопцем  Україна
                                                            Донесла  свої страждання
                                                            Тут  мораль єдина

Зрозуміла і людина
                                                            В  молодому віці
                                                            Як  протистояти можна
                                                            Цій  бурхливій річці.