national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Справжні летючі менеджери

Вік: 23
Де живете: м.Кіровоград
Де навчаєтесь чи працюєте: КДПУ ім.
В.Винниченка
адрес электронной почты: olena2babenko@yandex.ru
Три факти про вас:
  1.люблю подорожувати, мрію про подорож до Індії
  2.одружена, маю сина
  3.люблю шоколадне морозиво

Поезія:

Вона неначе лялька
Неначе справжня лялька
Немов маріонетка у кожного в руках
Вона все розуміє
Так – так все розуміє
Але чому і звідки той дивний дикий страх
Проймає сіра тиша
Її шовкові нитки натягнуті мов струни
І нерви на межі
Її вже певне знає в цім місті кожна миша
А матінка фортуна
Нагострює ножі
Печаль на небозводі
Печаткою сумління
Туди сховатись схоче, де радість не живе
Її любов то злодій .
Згора від нетерпіння немов перестороги
Шукає щось нове .
З під стелі капа простір.
Розплескується з таці,
Розбовтується з ніччю ,
Проноситься крізь сон.
Від сліз намокла постіль
Заможні папараці снують коло вікон

****
Справжні летючі менеджери
Зриваються з карнизів багатоповерхівок.
Ширяють в повітрі, насолоджуючись вільним
падінням.
Вони – зайці, що пострибали з краю прірви.
З такими ж мізерними мізками,
З такими ж полохливими заячими серцями.
Такі ж сірі і непомітні.
І це єдина яскрава мить їхнього
нікчемного життя
О, їх без сумніву помітили
  І про них напишуть ранкові газети
А значить і жили вони немарно
Не те що зануди банківські клерки
Що хиріють мовчки над чужими банкнотами
І так і помруть безіменними злиднями
Обтесані гвинтики черствих механізмів
І над містом лунає дзвінкий сміх щасливих
менеджерів,
Що вчаться літати
А ти поспішаєш, не дивлячись вгору
Й не бачиш як гарно літають менеджери ,
Й не чуєш їхнього сміху.


Я приведу тебе до саморуйнування,
Роздратування, розчарування.
Я безжально вирву твоє серце
І приготую до вечері з гірчичним соусом.
Я змочу твої спраглі губи оцтом
І напою жовчю.
Я добуватиму сіль із твоїх сліз,
Питиму твою кров замість ранкової кави.
Я триматиму тебе в клітці, або прикованим
до батареї..
Обсмикаю пір’ячко з твоїх крил
Собі на подушки.
Ти кричатимеш від болю,
Ти тікатимеш сам від себе,
Світ за очі, на край світу…
Та я буду поряд…
Я в тебе під шкірою,
  Я люблю тебе!


Вишня заховалась за альтанку,
Мов вночі злякалося чогось.
Я прокинусь рано на світанку,
Щоб скоріш майбутнє почалось.
Я спіймаю сонце за промінчик,
Щастя посаджу на мотузок,
Довго за камінчиком камінчик
Розсипались гори на пісок.
А хмарки неначе павутиння –
Ніжні, оксамитово-легкі.
Знову дійсність сизувато синя
І вітри такі п’янкі – п’янкі…
Проникає радість крізь фіранки
І стрибає вправно по стільцях.
Вправи для корекції осанки
І ліризми в деяких місцях

*****
Ображені рими тікають в борделі
Продажно служити старим тюхтіям.
Звиватись під ними
В химерних конструкціях
Їх анахронізмів,
Архаїзмів,
Алкоголізмів
Та інших всіляких «ізмів».
Вони мов ті молоденькі дурепи,
Що шукали в Туреччині дешевого щастя,
А стали простими затяганими «наташами».
І як тепер їх визволяти?
Де знайти того Котигорошка,
Вернигору,
Вернидуба,
Чи Крутивуса?
Де знайти психоаналітика,
Який займеться вашою реабілітацією,
Адаптацією,
новою соціалізацією?
Навчить знову довіряти поетам?

****
Одна дівчинка любила
Блакитні троянди…
Вимкніть світло в вікні,
Закрийте двері,
Закрийте двері -
Повзе божевілля…
Ніжно блакитні,
як весняне небо троянди.
Закрийте двері,
Вимкніть світло,
Закрийте віконниці,
ховайтесь під ліжко -
Воно вже близько.
Рідкісні блакитні троянди
Звичайне диво,
Ілюзія казки...
затамуйте подих:
Слухайте тишу
Скоро вже, скоро...
Цівочки крові Течуть по обличчю
Маленької дівчинки в гарненькому
платтячку.
Вона ж так любила
блакитні троянди….

Не відплакані, не відспівані,
Не в своїй землі.
Не справджено -
Забуто.
Сходить сонце чужих небокраїв
Горем вбиті,
Кров’ю вмиті
Виглядають поля
хліборобів