national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Світ скінчився позаочі

ПІБ чи псевдонім: Павло Кашир
Вік: 22
Де живете: Київ
Де навчаєтесь чи працюєте: ---. -----. --.-
адреса: poyter@meta.ua
Три факти про вас:
Не
Без
Недоліків


Поезія:
Світ скінчився позавчора

З останнім вогняним подихом
свіжого повітря
з останнім келихом солодкого
вина чи річки
з того часу, як сині
троянди зів'яли

У вікнах промислових
господарських центрів
у пологових ратушах
цілодобової охорони
у відлунному світлі
на поодиноких дорогах
у гравії чи мускусу
цілодобових гіпермаркетів

Світ скінчився позаочі

Серед сталого примусу
вегетативного розмноження
серед блідих ліхтарів
загубленого міста
серед нових торгівельних щляхів
Х.Колумба

На відміну від
касетної плівки,
що тягнеться колом
на відміну від
гойдалки, що тягне вниз
а потім вгору
на відміну від
кулі, що нав'язливо
чеше скроні
на відміну від
місяця, що ховає у хмари
свої долоні

Світ скінчився нерухомим

Як перший білий шар
у лузі
Як смажені очі осені
взимку
Як я у свою пору
крихку.

ХХХХХХХХХ

До мене,
встромивши роги у воду,
промовило сонце:

мої діти – проміння –
вдягнені листям дерев
ритмом дзвонів птахів
білиною аркушу поетів
вчувають біль твоїх м’язів

на даху монументу жовтавім
спочинуть сном у канаві
борозни небуття

бородою обросле небо
хтиво дивиться на тебе
хапаючи з твоєї тіні
силует небуття

кругом стануть покої
руками в засмаглому лоні
борозни небуття

пожовкла троянда зовсім
вбачає у вічному сні безголосім
силует небуття

ХХХХХ

Де твої крила
янголе?
хочу
щоб ти ними вкрила
моє адамове яблуко
хочу
аби мої долоні
мов пелюстки
вкрили твоє тіло-троянду
вічно пахучу
струнку
незів»ялу

Солодщі за попіл
який лишай по собі твій погляд
і досі
тільки стрічки
мармурові стрічки у твоєму волоссі
і схудли фаланги твоїх ніжних пальців

Я мов прапор несу
у думках твою посмішку
щире кольє з діамантів
моє серце сухе
твої сльози волога
що я буду пити
на світанку багато
доки не лусне
в мого серця останній клапан

Тіснява
Сонце
В моїй голові
В ній тільки ти
В ній тільки ти
Тільки ти

Я взяв в руки крейду -
на світлині обличчя
твоє здається блідим -
і вивів на сухому серці
абрис спокусливий твій

Давай пошепки
зберемо в гранули гарячу кров
вони важкі та повні
гранули
в яких скипає кров

Я яструбом вриюсь
у твою маленьку
тендітну шию
і у стрічки
мармурові стрічки
у твоєму волоссі
і навіть у попіл
що лишай по собі твій погляд
і досі

ххххх

Остання незламна фортеця пала
як паперовий будинок у двобої із лезом
оборонець останній тримав свою руку
на шиї під підборіддям

Я бачив ці вени
давно без крові
я бачив востаннє крила
на рекламних плакатах
та у фритюрі.

хххх

Надсадно
берег осені твердої
кулясте гілля патоки
ховає у покрови свої

Надсадно
мертве тіло жінки
згортається під білий саван
близь німої річки

Надсадно
сфера небосхилу тьмяна
палає горизонтом
за фалангами мостів
та запахом шафрану

Надсадно
риє собі путь
невтомна гусінь
і тане від блаженства
у безмежнім русі