national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Сжалась кошка на грязном асфальте

ПІБ чи псевдонім: Крижане Сонечко
Вік: 18
Де живете: Харків
Де навчаєтесь чи працюєте: ХНУ імені  В.Н.Каразіна
адреса: conechko.08@mail.ru
Три факти про вас:
Я-божевільна і я щаслива цим.
Справжність-це те чого бракує людям у наш  час.
Люблю життя і людей.

Поезія:
***

Сжалась кошка на грязном асфальте
Захватили ее холода
Кружат листья в медленом сальто
Улетая вдаль в города
Кучи листьев измяты следом
От ботинков серых людей
Укрывают почву пледом
От покрова холодных ночей.
Опадают звезды с неба
Лепестками холодных дождей
Мерзнут пальцы,зажав корку хлеба
У скрипачки больных бомжей
Отражается блик темных окон
И свеченье мирских фонарей
Закрываются шторы как кокон
Защищая от взглядов,людей.

Зірка
Я не можу торкатись зірок,
Я не взмозі до них дотягнутись,
Намагалась отримала гарний урок,
Та пора вже на Землю вернутись
Зірка страсно,яскраво палає
І здається вона дуже близько!
Ось ще трохи рука вже хапає,
Обпекаються пальці та низько!
Як не жаль я людина,
Проста і низька,
Але я цим пишаюсь,дограти?
Розумію не дуже тобі я близька,
Я пишаюсь,бо вмію кохати.
А мені дуже шкода- тебе,всіх зірок
Ви не можете все це відчути,
Що ж зробити-це доля така,і не треба
усім це почути...

ВЕСНА

Як холодно,хоча прийшла весна
І навіть промінці не гріли!
Вже прилетіли пташки чую спів
Але вона не та що ми хотіли!
Чомусь не відчувається тепло,
Як відчувалося раніше.
Не буде знову як було,
Та удуші буде тихіше!
тепер не гратиме рояль,
а лиш стара продрогла скрипка,
стирала все пуста зима,
а нам залишила уривки.
Стирай же все,стирай не треба жалю
але ж не зітреш головне,не зітреш крихітку  печалі,
яка жила вже і живе!
Прийшла весна навколо все розквіло,
Але вона не та,що ми хотіли…

***
не чем не заесть,не заживать,не запить
привкус пустоты
стань безликим ангелом и уже не ты
и уже не грязная
так ведь проще жить?
ходить в одной шеренге голову клонить
Что белье запятнано
так не видно ж им
чувство что ты праведен
внутреннее -дым

Безнадійність

Вони не часто зустрічались..
Він жив у центрі великого міста....
в якомусь шикарному будинку....
побудованому мабуть "Дідусем Сталіном"
Вона жила в хрущовках з маленькими  дворами,де...
повно дітей і брюзкоту життя...
Але щось їх об"єднувало..
вони ніколи вже не будуть разом...
занадто багато проблем,занадто багато  відмінностей...
Але ця її дитяча віра у нього рятувала їїу  холодній кімнаті...
вмикаючи пічку тремтячими пальцями,вона  згадувала його теплі руки...
А він в нього нове життя без неї...
занадто складно для нього....
занадто зчерствіла душа,ніби та корка  хліба у її руці..
Сьома вечора ще й досі не їла..Навіщо?
залишки їжі не заповнюють пустоти...
Він десь на виставі або в кав"ярні
вони любили вистави...
та завжди мріяли про свій театр,про чужі  долі,про нові образи..
Посмішка...якась невпевнена та швидко  згасає
ковдра вже не врятує..таблетки вже не  втамують біль,наркомана не врятує  доза..Очі повільно зачиняються
завтра знову новий день..,такий ,як і  вчора..
У вікні навпроти згасає світло,мабуть там  живе щаслива сім"я-думає вона..
"Чому у нас не так?",але на це питання  відповідає тільки тиша і хвора дитина у  сусідів.
Він вимикає світло,лягає у ліжко і думає:  «Боже,хоча б її не згадати,забути,як сон  ,як марево,Боже,як добре зара нічього не  відчувати,як добре зара бути бездушним»
І тиша його кімнати заспокоює,він знову  забуває,він знову не згадує.
Блиск магазинів,блиск життя,через цю  мішуру йде з посмішкою,без болю,без тепла.
В неї відчиняються очі,ще дуже темно,але  треба підриватись,треба йти далі,крізь  брюзкіт метро,крізь  секонд-хенди,макдональси,крізь життя..
Вони ніколи вже не будуть разом....

Осінь
Осінь…Чому я тебе не кохаю,
Осінь…Навіщо до нас ти прийшла,
Може тому що ти все відбираєш
Все в що хороше вірила я …
З листям впадають останні надії
Листя відмерлі душі людей
Може й колишні лагідні мрії
Вже не співає той соловей!
Все так пустинно душі,як не маю
Книги читаю,ночами не сплю
Ні нізащо я тебе не вгадаю
Може чорнила,як сльози проллю!
В небо дивлюсь і нічого не бачу
Фарб більш не має лише пустота
Пару хмаринок і темінь і ряска…
Хочу зачинитись,тремтяча рука
Хочу забутись й писати сонети
Хочу забутись й чекати весни
І не одмінно радіти,радіти
Палити свої найкращі листи!