national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Так хочу я побачити тебе

ПІБ чи псевдонім: Andrysa
Вік: 24
Де живете: Івано-Франківськ
Де навчаєтесь чи працюєте: Професійно безробінічаю
адреса: Andrysa@i.ua
Три факти про вас:
1. Часто кажу правду в не потрібних випадках за що потім і маю проблеми.
2. Не вмію брехати...
3. Не вмію бути серйозним в серйозних ситуаціях і навпаки серйознічаю в несерйозних...

Поезія:
***
Пишу для тебе не тобі...
Пишу для тебе не тобі,
та відчуваю,що не маю, причин сказати це тобі…
А відчуваю я не те, про що я міг би розказати,
тобі одній і лиш тобі, хотів би пошепки кричати,
що я люблю твої вуста, що так хотів би цілувати,
їх кожен день і відчувати твій запах на своїх речах,
що кожен видих кожен вдих
робив мій в сотню раз солодшим!!!
Хотів би з ранку прокидатись і бачити тебе в вісні ,
та із просоння цілувати і ще міцніше обіймати
та засинати поруч знов…
Хотів би чути Серця стукіт,
що лиш одне кричить у раз
«…Люблю тебе-тебе кохаю…»
та щось постійно заважає, сказати ці прості слова…
Прості для того хто кохає і хто це серцем відчуває…
Та знов в реальність повертаюсь,
де все не так ,як там в вісні, де світ жорстокий ми жорстокі,
де ти не хочеш бути поряд,
де я тобі не маю права, сказати, що тебе люблю…
Бо не важливо в світі цім, що ти когось собі кохаєш,
бо все мине і ти це знаєш,а що ж залишиться тоді???
Розчарування біль і втрата, тож не кохаймо ми тоді,
та вибирати, чи кохати, на-жаль на щастя, не мені…
Та ні я краще покохаю, та більш ніколи не зізнаюсь,
тобі, у цім своїм гріху,
а ти про мене не згадаєш і так ніколи ти й не взнаєш,
як сильно я тебе люблю,
бо не скажу тобі цього, сховаюсь за стіну з сарказму, байдужості і прагматизму
і буду другом я тобі, бо знаю я, як не приємно,
коли це все не є взаємно,
коли не можеш дати ти, того про що тебе благає, те серце, що тебе кохає …
А може все це не кохання???
А просто ще одне бажання і примха серця це того,
що так пече і ниє в грудях, коли побачу я тебе і підло зраджує мене,
кричить до тебе та не чуєш, ти його стук в моїх грудях…
А може добре, що не чуєш і знов його, ти ігноруєш, тоді воно вже замовка…

***
«для тебе не тобі» p.s. Завжди навіки твій…
Сказав вже все,
хотілось щось змінити,
стою мовчу і ніби від страху,
так по дитячому тремчу,
боюся, тільки б не сп’яніти!!!
Глибокий вдих
і запах твій залишиться
на мить в мені, п’янить-дурматинь,
блін, вже вкотре розумію,
що як дурак, про щось даремно мрію…
Сказав би щось та все дарма,
просив би щось та хибна спроба ця…
Дурію і бішусь
і так на мене це вже схоже,
Писати вкотре по адресі цій,
«для тебе не тобі» p.s. Завжди навіки твій…
Ну що ж ми друзі, чи так може,
знайомі просто по житті…
Не розумію сам себе
і вкотре щось пишу я,
та вже не можу не згадати…
Найкращий тиждень день чи мить,
Які був просто поблизу…
І що не так в мені ,я вже не знаю,
втрачаємо і без того «не зв'язок»…
Наївно щось пишу
і по дурацьки мрію,
подобатись тобі хоча би, цим..
Та як дістала клята ностальгія,
приходить так не вчасно і без стуку…
За що тебе я так люблю???
Та слів потрібних не знайду.
За твою посмішку, щиру як в дитини,
За голос твій, завжди мене він бадьорить,
За шовк волосся, найніжнішу шкіру,
за кутики завжди усміхнених очей!!!
Розкрив секрет я щастя,
в нього колір є, для мене щастя...
Кольору твоїх очей;)
А може щось опять наплутав
і це опять якась дурня!!!
Я путав все уже не раз…
Та це без тебе я ж ніколи так і не збагну…

***
я напишу тобі листа...
Зігрію подихом холодне скло,
почну писати, що сказати
не вистачить життя і слів,
я напишу тобі листа…
Про те, що ти давно не хочеш чути,
про те що краще вже й забути,
про те чого не пам'ятаєш
з своєї волі забуваєш,
про те чого давно нема!!!
Згадаю кожне слово я,
переконаюсь ти не та…
Я напишу листа,
та прочитати та не зможе,
кому пишу цього листа…
Почує мене дощ і вітер
і понесуть його туди-куди почують його всі,
Крім тої що не хоче чути…

***
Я знову - вкотре депресую
і алкоголем знов зіпсую
і ще один чудовий день…
Запалю ще одну цигарку
і посиджу на лавці в парку,
шукаючи той сенс життя…
Як ті філософи, шукаю,
великий сенс в своїм житті,
Сиджу і мовчки депресую,
здається сам себе не чую…
Шукаю те чого нема…
Те добре щось в собі шукаю,
та ніц нічого тут нема,
хоч як не «рий»,не бийся в груди…
Його нема-його не буде…
Чого«його» я й сам не знаю
і що у собі так шукаю,
Чогось того, чого нема…
А може дійсно деградую???
Тому і мабуть депресую…
Я сам вигадую проблеми,
шукаю їх де їх нема…
Сказати хочу щось розумне,
Та слів давно уже не маю,
яка ж це все-таки дурня…
Я матом щось хотів кричати,
Бо слів не міг тоді знайти…
Як можна жити і не знати,
чого вартують ці думки…
Я злився з маскою своєю,
якогось блазня, назавжди…
Болить душа, кричить, волає
Та слів таких ніхто не знає…
Я хочу жити - хочу знати
і маску блазня хочу зняти,
знайти те «щось» і не ховати,
В собі це щастя берегти ;)

***
Так хочу я побачити тебе
Зустрітись вкотре, мовчки посидіти
Без слів напряжних все те зрозуміти,
Що ми робили щось не так не те…
І не вирішувати хто правий надалі
І без словесних тих баталій
порозумітись хоч би раз…
Мені так складно щось тобі сказати
Без жартів і кліше сказати
не затупити б знов хоча б в цей раз,
а говорити щось розумне і цікаве,
щоб ти почула все що я кажу…
нарешті стати тим кого б могла ти полюбити
і безкінечно говорити
могла б зі мною ти про все…
Так важко бити поряд із тобою
і залишатися самим собою,
та без сарказму залишитись наодинці лиш з тобою.
Мовчати знову, чи тобі сказати???
Про те що так хотів би поблукати
І байдуже де в місті чи по горах,
Чи краще десь на березі якогось моря,
Так просто разом посидіти
та ні про що не говорити…
А просто мовчки подивитись
на сонця схід чи його захід,
Порахувати всі зірки, чи просто хмарки рахувати
І щось на мокрому піску писати,
Чи просто так лежати і не зазнати
чому прийшли сьогодні ми сюди???
Ловити щастя в небі що літає і дивуватись
що про це ніхто не знає!!!
Побути б тут і ще хвилинку хоч…
Та знаю що розплющу очі
та тут тебе я не знайду…