national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

А ТИ ДОСІ ОЧЕЙ ІЗ МЕНЕ НЕ ЗВОДИШ...

ПІБ чи псевдонім: Irin@
Вік: 20 років
Де живете: м.Ірпінь, Київська обл.
Де навчаєтесь чи працюєте: 4 курс НУДПСУ
адресаIrinalavrenkova@gmail.com
Три факти про вас:
1. Творча людина, окрім поезії займаюсь  фотографією
2. Одна з так званих "останніх романтиків"
3. Патріотка, для якої любов до Батьківщини  є свящнною
Поезія:
Флейта
тиха музика звучала із тунелю
і акорди невідомі всім були
від низів і вже під саму стелю
линув звук невпинної жаги
він стояв - у бідному убранні
босими ногами на землі стояв
грав неначе на прощання
тихі ноти серця грав
а навкруг стояли перехожі
обійшли сліпця з усіх сторін
вони різні - та в одному схожі-
кожен знихпо-своєму любив..
звичні ноти з сумом флейта грала
це був тихий крик її душі
ніч і день злились в одну оману
ніжних криків звичні міражі
вже покрила ніч будденне місто
вже і люди наче розійшлись
а вона все ще співала слізно
згадувала що було колись
...враз мелодія вже припинила грати
покотився інструмент під бруду лав
тиша захотіла трохи помовчати...
сів флейтист і тихо заридав.....
А ти досі очей
Виникла порожнеча усередині
Важко дихати, задихаюсь
Наші мости давно розведені
Не заплачу, постараюсь...
Це не сльози - солоні дощі,
Проникають на мої вії.
Все, що живе, - давно понищив
Відчуття як в пустої повії
Тобі всеодно, мені байдуже
Хто ти і де ночі тепер проводиш
Падає дощ у нікчемні калюжі
А ТИ ДОСІ ОЧЕЙ ІЗ МЕНЕ НЕ ЗВОДИШ...
ЇЇ Знайшли
її знайшли під ранок перехожі
холодну зі сльозою на щоці
на асвальтованій, брудній дорозі
із телефоном в покаліченій руці
каштанове волосся розвивалось
а одяг на лахміття схожий був
і всім не байдуже що сталось
диковинка - дівочий гарний труп
Вона дурна, то все лихе кохання
їй розуму бракує от і  все
навколо чулись лиш самі зітхання
і вітер далі їх несе
її серденько перестало битись
вона собі відради не знайшла
прийшовши й небу помолившись
під колеса авто вона лягла
...ніхто ніколи не пізна причини
нікому не дізнатися на що
і ради чого молода дівчинА
знайшла відраду під лихим авто
вона йому востаннє написала
пробач і дякую за те що просто є
за те що не спитаючи кохала
хоч знала що ти щастя не моє
в останнє...більше - це ніколи
і чути відголос думок
востаннє..більше жодної розмови
і серце, душу під стальний замок
її душа все спокою шукала
чекала і надіялась на щось
у світі мрій дівча ще мандрувало
і прагнула щоб все збулось
...а він?? ось знову написала
а його серце інша опіка
її немов листок перелистала
і в ньому іграшку знайшла
дівоче серце обливалось кровю
і розум впав навколішки без сил
скорилась нерозділеній любові
її покликав автостради схил
останнє слово: памятай будь ласка
останній видох вдох, і на щоці сльоза
і все: вже знята з ролі маска
на зустріч в пекло...може в небеса
а навколо летять автомобілі
нещирі люди майже розійшлись
знайшла себе назавжди у могилі
і відпустила те кохання в вись
     Маніфест совісті!!!
у кайдани заключена совість
і за гратами вяне весна
неминуча соборності повість
і поема прощання свята
ми раби у своєї недолі
а у долі ми вольні птахи
діти пекла у битві до крові
вже не друзі - ми вже вороги
святість спогадів тане секундно
залишає на згадку печаль
на душі скло розбите і згубно
тануть дні,забагато вагань
нам солодшого дійства не треба,
ніж поринути в правди світи
і довіритись - тільки лиш небу
і спокою лиш там нам знайти
і забути, забутись навіки
загубитись у темряві днів
ми нужденні здорові каліки
просим волі у сонячних снів
Допомоги!! Лиш краплю натхнення!!!
Щоб не впасти і далі піти!!!
і у совісті власне прощення
і простити усіх навіки
дайте сили щоб встати з низини
щоби память змогла замовчать
щоб позбутися сірої днини
іі навчитися щиро прощать
все пройшло і назад не вернути
сподівання зійшли нанівець
і тепер лише вихід - забути
ставить КРАПКУ!навіки кінець!
 
Нас больше нет
на молчанье ответить молчаньем
и судьбу никчему нам винить
я любила тебя так отчаянно
и отчаявшись постараюсь забыть
от забвенья к забвенью пришедши
отойдя от сердечных тревог
и с душою, уже повзраслевшой
тот тяжелый усвоить урок
и пройдут не года, а недели
потускнеет в памяти след
разукрашу цветной акварелью
надпись: Нас больше нет!
ПОВІЯ
І поглядом світлим і дивними очима
і лесним станом, гострими плечима
і посмішкою ясною, немов на небі зірка
вона в полон бере любого чоловіка
іде вперед, немов летить на хвилях
і кожен день вона міняє "милих"
їй варто очі підвести і глянути привітно
і заворожує усіх для себе непомітно
все є у ніг її, і має все, що хоче
і день важкий й такі жагучі ночі
і посміхається і веселиться дзвінко
та наодинці плаче дуже гірко
ніхто цих сліз не в силах відмінити
ні діаманти, ні букети квітів
в душі її живе одне кохання
і серце бється часто від того прощання
одна. у серці і в душі їй одиноко
а напоказ усім милує око
і нищить все живе, сміється над усими
бо знає, що ніколи вже не буде поруч з  милим!!!!
ПОЛОМАНА
ломаю руки да от безысходности
кусаю губы да от непригодности
а сердце ноет как дитя малое
вокруг лишь тень, да солнце алое
а ночь горька, а ночь-преступница
и сердце с разумом все судятся
и вены резаны, душа изранена
и тормоза невовремя отказали нам
а все смеются, издеваются
мечтала раньше - не мечтается
и не звонка я жду а голоса
а руки, руки на себе рвут волосы
и не любила я а как собака верила
и время счастья посекундно меряла
а для тебя, ненужная, прошедшая
была родная стала сумасшедшая
И будь ты счастлив, без меня до  безграничия
Ты в душу плюнул, просто так от  безразличия!
           Прощення у душі
горить свіча...........мовчання догорає
пустеля снів розкрилась за столом..
він в тишині знайомий номер набирає....
несміло взявши телефон..
гудок один...один..
-Візьми кохана
я поясню тобі проступок мій!
ти лиш одна моя бажана,
ти лиш одна - ти всесвіт мій!
А серце бється все частіше,
чекання вже не стримує страждань
-Чому мовчить?Чому лунає тише???
І душу розриває від вагань...
Стоїть одна серед пустої зали,
де сутінок порожня суєта,
і вже квитки тримає до вокзалу
і їхать буде зовсім не одна…
та враз лунає виклик телефону,
і душу біль пронизує, як кров,
і знає, хто чекає на розмову
і знає, що ВІН скаже знов...
пусті слова, порожні обіцянки
і мріі всі злетіли на нівець
-Я буду вже не тут сьогодні зранку,
я все прощаю.....вже кінець....
А телефон лунав ще довго
допоки догоріла та свіча
він зрозумів що не поверне знову
ту ластівку, що вже пішла....
вона одна, єдина неповторна
а я - мільйон, яких живе пітьма
була в нас не одна така розмова
але якої не було - одна
розбила серце на дрібні частини
але хіба не розбивав я їй??
вона в мені жила.......вона мене любила
чому я не повірив їй?????.............
ну от і все....прощоння відбулося
назад шляху мені вже не знайти
люблю його люблю його волосся
Прошу лише навіки відпусти
чия вина ніколи не дізнатись
хто прокляв нас навіщо і коли
і вірною собі не залишатись
і вірною тобі - не до снаги.......
прощаю все - бокалу не зібрати
вже випита до дна і гореч і печаль
приємно було просто помовчати
мовчання не прибавило нам знань..
горить свіча....пустує темна зала
і телефон пустує на столі
вона із іншим їде до вокзалу
а він прощення просить у душі........
 
 
Осенний балл
Раз встретиться и раз расстаться
душе сомненье подарить
и от земли все выше к небесам подняться
во взгляде что-то изменить
пускай не долго на мгновенье
на танец 2 простых людей
и явь - как будто сновиденье
без неудачливых затей
вокруг так много разных судеб
но главные - лишь 2 судьбы
лишь на мгновенье мы забудем
о всех вокруг...есть я и ты
Да, я и ты! Но не надолго
На дивный балл. Осенний балл
Прекрасных встреч длинна дорога
За нею виден пьедистал
И шум дождя, порывы ветра
И все превратности небес
Сегодня нет для нас запрета
И не укрыться от чудес
А волшебством закутан вечер
Пускай все будет так как есть
Один лишь миг - и мы навечно
Сегодня и сейчас и сдесь...
Осенний балл, а настроенье -  лето
Осенний бал - исполняться мечты
Пусть каждый в это верит слепо
Пока не сожжены мосты)
РАЗОРВАННОЕ НЕБО (3)
1.
И знаешь как болит от безразличья
На части порвана душа
Трезва сегодня - для приличья
А так, пьяна, тобой пьяна
Не позабыть мне той услады
У каждого свой крест святой
Накладываю швы на раны
А может просто сыплю соль
А небо, порванное в клочья
И облака из грязи и пылИ
С тобой мы говорили молча
И молча клятвы делали в любви
В итоге соли слишком много
А лучше бы не соль а цианид
Любви твоей незнАчимая проба
Я не прощу, пусть Бог простит
2.
Разорванное небо не сравнить с душой
Что ж выбор пал, он был непредсказуем
Неправдаль дивно:переспать с душой
Что ж : посидим-обсудим
А может созовем совет
А может быть меня осудим
Хранить в душе тебя сто лет
и лгать о правде грешным людям
Да, горечь правды не унять
К чему теперь уж извиняться
А все же хочеться тебя обнять
Мне, сильной, так хотелось сдаться
Мне побежденной быть, тебе - в плену
Ты слышишь, там звучат аплодисменты
Они - тебе за несравненную игру
А мне....бармен, налей абсента...
3.
Эфект побочный вызвал яд
Он - лишь одно воспоминанье
И прав старик-мудрец Сократ
Что лишь одно добро на свете - знанье
Летит душа кусками в грязь
И сердце вырвано без боли
Немая сцена, прерванная связь
И как обычно раны поливаю солью
А в пустоте благоухает фимиам
Не сказка: быль иль небыль
Ты подними глаза - увидишь сам
На клочья порванное небо..!
что ты знаешь о моих слезах???
о истериках и о криках
когда я идущая на каблуках
незамечала всех проходящих мимо
когда стоны рвались из груди
и душа разрывалась на части
ты зачем меня приручил
и лишил над собою власти
ты зачем безспросу  пришол
и сказал я с тобою на веки
а потом: бросил в лицо
мы друзья...было чудное лето
что ты знаешь о боле в груди
алкоголь, никотин, сигареты
чтоб забыться и как то спасти
смерть живого еще человека
ЮВІЛЕЙ
А нам вже двадцять...Мало чи багато?
І що ми встигли вже зробить
20-ти річчя гарне свято,
любові й відданості мить
позаду нелегка дорога,
випробування, терни, нелегки шляхи
була держва мов дівчина босонога
і крест свій гордо узялась нести
попереду - найкращі перспективи
і цілі, мрії, здобуття
найліпші, найхвилюючі хвилини
що приведуть до кращого життя
пройшовши шлях...він був на жаль нелЕгкий
нам вдалося піднятись із колін
і обрій мрій, такий далекий
прийшов із часом дивних змін
Нам далі йти, триматися всім разом
І Україну прославляти у віках
Подалі віднести нанесені образи
І жити мов на руті пелюстках