national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Тріщать думки, мов хор антагоністів

ПІБ чи псевдонім: Зайцева Катерина  Юріївна
Вік: 16 років
Де живете: м. Київ
Де навчаєтесь чи працюєте: Ліцей  міжнародних відносин №51
адреса: kateryna.zaytseva@gmail.com
Три факти про вас:
1. Перфекціоніст
2. Маю намір навчатися в США
3. Вивчаю французьку

Поезія:
Я  спомини нанизую на нить,
Скалічивши її намистом часу,
І ляпас долі більше не болить
Від леза емоційного екстазу.
Я повсякчас прогулююсь в думках
Ті, голосами протиріч поволі
З'являються на різних берегах
Всіх кред моєї мандрівної долі.
Світами душ подорожує та,
Але, як повелось по волі Бога,
Вона є марна, кругла сирота
Без віри, без надії, без підмоги.
Строкатість частоти кардіограм
Не лишить часу для польотів думки,
А серце - зрадотерпний ветеран
Вбере себе в залізні обладунки.
Крокуючи з непробивним щитом,
Здіймаються високо мої груди,
Та оболонка творить з нас фантом,
Мерцями ходять так живії люди.
Меткі слова розплавлять тую сталь,
Лиш ті, що цілять правду в саме серце,
Та звиклий до футляру стін кришталь,
Все дужче за надійність мурів рветься.
Бездарність розуму збагне єдину річ,
Що мудрістю достойна називатись:
Самі від себе ми завжди опріч,
Самі до себе звикли позиватись,
Самі себе катуєм і женем,
Чекаючи від себе ж індульшенцій,
Свій світ голубим нишком і клянем.
Від мук буття немає контрацепцій.
***
Минають ночі, пролітають дні,
А час розлук лишається неквапним.
Цей світ давно не усміхавсь мені,
Відколи звичне перестало буть привабним.
Шляхами автострад мого життя
Щомрії іздить вічнеє шаленство,
Породжує у голові сміття,
Душі і серденька міцнішає братерство.
У підземеллі сокровенних мрій
Чатує ненажерливий неспокій,
Втамовуючи спрагу хибних дій,
Я опиняюсь в прірві надглибокій.
І зіткненнями тектонічних плит
Тріщать думки, мов хор антагоністів.
І мозку непорушний моноліт
Не терпить почуттєвих пародистів.
***
Принадливо гука тендітний нарис,
Гіпнотизує блискіт двох люстерок,
До себе підла не вгава ненависть,
Бо власники не ваблять гімнастерок.
Повітряні хазяйки черевичків,
На вас молюсь й вас гірко проклинаю,
Бо ж віднедавна набула я звички:
Паскудно й низько я вас всіх кохаю.
***
Можно Вас на пару снов?
Пусть безумицею ясной
И томимостью напрасной
Вами заменю я кровь.
Можно Вас на пару раз
Поселить вблизи рассудка,
Чтобы сжать немые сутки,
Где не слышу ваших фраз?
Можно Вас на пару строк,
Где в бреду полночном подле
Моего комочка в горле
Буквами наискосок
Ляжете. На пару нот?
Что услышу почему-то,
Когда встретятся минуты,
Где ваш голос не зовет.
***
Носите душу вместо маски,
Красуясь истинным нутром,
А не атласом дивной краски,
Что Вас избрала полотном.
Скажите правду вместо лести,
Она изгибу ваших губ
Предаст намного больше чести,
Чем лоск фальшивый медных труб.
Пускайте счастье вместо слухов,
Даруя праздник, что есть мочь!
И не внимайте остроухам,
Гоня неподлинности прочь.
***
До муки, до жажды, до боли, до крика,
До седины на поблекших висках
Я буду внимать тебе хрипло и дико
И буду пытаться носить на руках.
До петли, до пули, до лезвия бритвы,
Покуда сосуды вершат еще труд,
Я буду шептать роковые молитвы,
И петь о том буду, о чем не поют,
До стран, городов, до немого поселка,
До каждого вечно оглохшего уха,
До каждой, до пыльной, до книжной, до полки
Дойду и не дам, и не дам падать духом!
***
Невыносимо заставлять себя хандрить,
Ведь, утопая кплей меда в дегте,
Хандра – есть лучшеее лекарство, чтоб  забыть
И приослабить дегтевые когти.
Безжалостно сжимая нашу сущность,
Марая непорочность кров’ю духа
И приземляя разумом воздушность,
Спуская высь до планки мерзких слухов,
Установив порядки диктатуры,
Расписана уж по секундам боль,
Что пылом охлажденным из натуры
Выводит реквием, тональность – си бемоль.