national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Ці мутні прожилки, ці капіляри моря

ПІБ чи псевдонім: Кет Зет
Вік: 18 років
Де живете: м.Київ
Де навчаєтесь чи працюєте: студентка КНУ ім. Т.Шевченка
адреса: Rediska1992@bigmir.net
Три факти про вас: Ніяк не створю із себе цілісної особи. Часом від того страждаю. Часом насолоджуюся тими дурощами, на які здатна.

Поезія:
Серпневе

Серпневе небо - як в планетарії...
Цикади (скажені!) сюрчать свої арії,
І ми сидимо у розбитій "Таврії".
Крізь джинси лоскоче колюче духмяне зілля.

Утомою голос любові приглушений.
Шепочеться місяць із дикою грушею,
Стожари пішки по небу рушили.
Гнилички розпечені літом відгонять,і - цвіллю.

На пам'ять собі залиши мої вереди:
По п'ятницях - зради,прощення - по середах,
І тільки два шляхи:позаду й попереду.
І серпень є тільки засобом,осінь - ціллю.

********************************

Стоунтерапія

Дівчина, що збирає вранці
на березі моря
маленькі білі камінці з червоними прожилками,
що їх так багато після шторму,
ніби море після п"яної бійки з землею
недбало спльовує кров і кільканадцять тисяч зубів.
Ці мутні прожилки, ці капіляри моря,
що кольором так подібні на осад
непевного вина, яким вона захлиналася,
залишаючись вночі на хвилерізі,
аби лише тільки вловити повільні затаєні ритми,
що ними живе солона терпка вода;
так от, ці прожилки - це її особистий банк крові.

Лежачи на підлозі вдома, вона вечорами
розкладатиме ці камінчики в себе на животі,
намагаючись відтворити форму долоні,
намагаючись відчути пульс моря
просто всередині власної порожнечі.
Та навряд чужа кров порятує її від зими.

**********************************

Одкровення

хмари - неначе вата, просочена хлороформом.
дивишся - й засинаєш...
ця гора має шанси стати твоїм Сінаєм
щойно дійсність остаточно утратить форму.

це така дивовижна сила язичницьких хороводів -
лежачи горілиць, відчувати кожним хребцем,
як в пустотах підземних печер струмують підземні ж води.
це тобі сама гора, а не Бог доводить
твою сутність, хоч ти у неї вростаєш спиною, а не лицем.

коли кров Землі стугонить синхронно із кров'ю вен,
коли вітер до тебе говорить на всі голоси -
це і буде найсолодше з усіх одкровень,
найсвітліше з-поміж осяянь -
ти "прах єси"...

***********************************
У будинку зі скла

У будинку зі скла
Замість тюлю повішені кимось
Стерильні бинти.
Під дверима лягли
Щілини для тих, хто захоче
лежачи - йти.
Крізь тумани видінь,
Заколиханих фарбою й пензлем,
Ти також йди, любий.
Упади, де ростуть
З-під землі, як надгробні плити -
джазові труби.
Щоб акордом падінь
Розбудити химери снів -
Без імен і числа.
Може б, ніч відпустила
До тебе сплячу красуню
З будинку зі скла...

**********************************
Перекреслити

Коли пережито стільки, що вже нема потреби писати,
Коли подих стає постійно сухим, як тропічні пасати,
Коли по твоїм візиті пустка лишається замість болю,
Коли кожне наше слово має вагу і влучність набою,

Чи доцільно тебе просити надалі лишатись собою?

Знаєш, якби в осені крім золотого листя можна було б щось позичати,
Я б воліла отримати здатність дощу перекреслити все,
навіть те, що не було розпочато...