national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Умови, умовляння, умовиводи...

Валя ЗахабураПІБ чи псевдонім: Валя Захабура
Вік: 32
Де живете: Київ
Де навчаєтесь чи працюєте: бібліотекар
адрес электронной почты: vaydanext@gmail.com
Три факти про вас:
Пишу.
Співаю.
Живу.

Поезія:
Твої листи
написані словами
незнаних мов

твої листи
вони немов співають

а ти немов
ти не мовчиш

у міста
присмерковому полоні
листами вчиш
гуляти по Вероні

твої листи
мені не вистачає
твоїх листів

ми чатимось
немов малюєм чаєм
та й поготів

***
Розмови з Богом в кожного свої:
аутотренінг, психотерапія,
молитва, медитація... Вопіє
душа твоя, щоб з Богом говорить
їй чистих сліз і слів невистачає.
Ми виємо, але банальним чаєм
розводимо і відчай і любов...

Ці яблука - надкусані світи,
де "я" і "ти", "вони" і "ми" - єдині.
Розмови з Богом (прості і дитинні)
не терплять лиш одного:
С У Є Т И

***
Ти будеш любити дівчат
тамувати печаль
крізь шпарки мовчань
підглядати
в занедбаний рай

Ти будеш ловити мишей
бо ти Бастед бастард
і ночі твої будуть білі
від їхніх очей

Ти будеш любити
і будуть любити тебе
ти будеш впольований
чи радше вловлений
світом

На тому грунтується
сьоме з відомих небес
Торкається сонце
зворотнього боку повіки.

***

Дороги ведуть ліворуч
бо маєш думки неправі
і той хто з тобою поруч
він поруч у яві й наві

ви разом на всіх дорогах
дорогах з уяв складених
сонце на тур'ячих рогах
приводить тебе до мене

вирішуємо спонтанно
утілюємо миттєво
устанем або повстанем
муркочуть охристі леви

що тільки тримають небо
що тільки малюють очі
що тільки справляють треби
щоб нас захистить від ночі

***
У неї поруч осінь навісна,
де падолист у звичних калабанях,
насправді ж - літо сповнене кохання
(хоч кажуть, що його пора весна).

Цей плюскіт хвиль нагадує дощі.
Цей теплий вітер пестить так інтимно.
Твоя уява збуджує картини,
від котрих хоч ховайся у кущі.

Тактильність чи тактовність - вибирай.
Від поглядів запалюються ночі
і море прогинається напрочуд -
летить вітрило у місцевий рай.

***
Умови, умовляння,
умовиводи,
шаманські замовляння,
люди-привиди,
гра в бубон,
чи просто картярська гра, -
над вічним дубом
правічний Ра.

Історія намистиною
у шпарці собі лежить.
Підлогу миють хустинами -
розводять писяги лжи.
Ущільнюють, утрамбовують,
і ось уже й я - не я.
Не знаю якою мовою,
не знаю в яких краях

зупиниться чорна віхола,
зупиняться грона вихорів.
Палай, доки світ не вигорів,
кохай на одвічнім виборі.

***

Ти знову Грей, а я - твоя Ассоль!
Ти твориш сам свої світи могутні.
Я народилась в липні, ти - у грудні.
Я гралася у коників з квасоль,
а ти зі "скіфом" жив на Барабої
і закохавсь у море (так бува),
і знов душа вітрила розкрива,
а я живу і мрію із тобою.

Він написав про нас, той чарівник -
поляк Гріневський, він усе побачив:
твій корабель, твою завзяту вдачу
і мій до мрій призвичений язик.
Наш світ живий, ліпи його як глину,
твори його, складай у вітражи,
виковуй, наче лезо у ножі.
Я ж пісню напишу або картину.

***
"Мила, все пройде"
Надія Садова

Все пройде:
і сльози, і зливи, і гнів.
Минеться
як вітер минає у часі.
За Фройдом:
ми - психи, душевні такі.
Мене це
захоплює присмаком щастя.

Ми кожної ночі
лягаєм навзнак,
Повітрю
шепочемо болі й надії.
Ми кожного хочемо
мати "за так",
Бо віра -
єдине, що в нас іще діє.

Ти, власне,
зовсім непогано живеш:
Ти маєш
омріяне іншими диво.
Ти власник
свободи власної без меж,
Тримаєш її
поміж пальців красиво.

Ми разом
захоплені світом Далі,
Але Ботічеллі
кохався на кращих.
Ми - раса
"Верони нічних королів".
Зажди, бо втече він -
цей світ невидящий.

Де писок
сумирний - ознака твоя,
Де вуса -
то вже ловелас учорашній,
Де в список
Non grata захована я
(Дивуйся,
я знаюсь не тільки на каші).

Неміряно слів
і не зміряти світ,
Усміх твій напів-
Мона Ліза оближе,
Це заспів, чи постспів,
чи тільки приспів, -
Цілуй мене, Світе, -
ці ікла не хижі!