national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Усе було:смерть і життя.

ПІБ чи псевдонім: Антон Брендак(примара)
Вік: 17
Де живете: Київ
Де навчаєтесь чи працюєте: НАУ
адреса: brendak_anton@mail.ru
Три факти про вас: Люблю нові знайомства, весну й дощ!)

Поезія:
Я напишу тобі листа в майбутнє,
ти прочитай його на самоті.
Згадай години незабутні,
й собі присвячені вірші.
Ми різні часові заряди,
ми різні сили у одній війні.
Листи єдині наші снаряди,
бо зруйнували ми інші зв'язки.
Кохання різні ми єквіваленти
і різні погляди у нас на все,
хай закарбуються у пам'яті моменти
й кохання наше молоде.
Пройдуть роки,пройдуть держави,кризи
і посіріють очі молоді,
нажаль були занадто різні,
й занадто різні були часи.
Летять роки і їх не зупинити,
можливо хтось напише і про нас,
про те що вміли ми любити,
та не змогли спинити час.

***
Десь загубилося твоє послання
у павутинні радіохвиль.
Можливо, це було зізнання,
що пролетіло мільйони миль.
Десь загубилося твоє мовчання,
у музиці магнітних коливань,
десь загубилося твоє кохання,
мільярдах інших,безглуздих зізнань.
Ми всі загрузли у клітках,
серед конвеєрів залізних машин,
в бетонному бруді живем у містах,
у сірому саді сталевих калин.
Ми всі сховалися за мертвим монітором,
у безсердечності електроплат,
віддаючи данину канонам,
впускаючи в кров мільйони ват.

***
Усе було:смерть і життя.
В сценаріях забутих кінофільмів,
десь губиться наше буття,
в будденності сюжетних ліній.
Людське життя - це дивовижна гра,
Де ми - актори другосортних ролей.
На жаль нікому не дають слова,
на жаль нікому не кажуть паролі.
Ми десь були в такому кінофільми,
хоч й не дізнаємось,комедія чи жах,
В сюжетах пропливаємо як тіні,
по-справжньому живучи лише в снах.

Люби!(мій перший вірш)
Люби життя, людей люби,
Дюби тоту, котра тебе кохає,
в замін нічого не проси,
життя таких людей прощає.
Люби веселий день, самотню ніч,
весну і літо безтурботнє,
вірші і серця клич,
усі серця люби - вони самотні.
Люби веселку, літній дощ
і лісу дивовижну свіжість,
люби пахучу, теплу ніч,
й батьків невимушену ніжність.
Але одне люби понад усе -
Єдину непохитну батьківщину,
віддай за неї все своє,
Люби її, вона - твоя єдина!


  Мы не смогли друг-друга полюбить

Давай поговорим про скоротечность?
Любовь земную и земную страсть.
Давай поговорим про вечность?
Страдания людей, мучений сласть.
Давай уж лучше просто помолчим?
Пусть тишина нам слух прорежет,
а после, всему миру ето сообщим,
пусть зазвучит в словах метала скрежет!
Давай с тобой пройдемся под луной?
И пусть твои глаза затмят все звезды!
Пускай звучит прохладой голос твой,
но это лучше чем в несчастье слезы.
Давай всю жизнь ми вместе проживем?
Нам позавидуют в итоге!
И в мир иной всё так же вместе отойдем.
На небесах нас будет только двое.
Мы не безумцы, нас не обвинят.
Никто ведь просто не посмеет!
Пусть ангелы лишь нас простят.
За то что полюбить мы не сумели.