national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

В її душі лунає музика осіння

Вік: 21 рік
Де живете: м.Червоноград,Львівська обл.
Де навчаєтесь чи працюєте: Тимчасово не
працюю
адрес электронной почты: yavtywenko@buzh.net
Три факти про вас: Люблю писати
вірші,романи.Мрію видати збірку власних
поезій.P.S.Велике вітання п.Василю
Герасим'юку від мого тата - Володимира
Явтушенка!


 Поезія:
Журавка

Палахкотить рубіново калина
І осінь зачаровано мовчить.
Летить самотня,втомлена журавка,
В очах сльоза зрадливая горить.
Дрімає ліс,шумлять дощі холодні,
Сльозами осені напоєна земля.
Крізь сіру пелену летить журавка,
Зрадливого шукає журавля.
В її душі лунає музика осіння,
Та чуються в ній ноти весняні.
Німе застигло в серці запитання:
"Побачу ще хоч раз його,чи ні?"
На крилах журавлів спустився вечір,
На душу птахи смуток ліг і щем.
"Ти вже не мій!" - кричало її серце
І лились сльози золотим дощем.
Полум'яніють айстри й хризантеми,
Згасає день в осінній млі
І десь високо,в синім небі
Летять в безсмертя журавлі.

****
Сховалася Аврора за туманами,
Поважний день курив біля воріт.
Закашлялося літо під каштанами
І сивим димом плакав білий світ.
Хильнув добряче липень оковитої,
Звалився п'яний під старим кущем.
Носи ховали трави оксамитові
І ліс тремтів невтішно під дощем.
Пузате сонце тепло посміхалося
І краплі дощові лизало язиком.
А липню під кущем липнево спалося
І пахнув день тютюновим димком.
 

Осінь

Почухав ранок голову сивеньку,
Помив туманом зморщене лице.
На рідну землю,згорблену й худеньку,
Дивилось сонно золоте яйце.
Снували по полях осінніх люди,
Зітхали солов'їно солов'ї
І дихав вересень на повні груди
В багряний плащ закутавши гаї.
Всміхнулись сонцю далі лебедині,
Помили верби коси у ріці.
Відклекотіли крики журавлині,
Зів'яли трави в жовтня у руці.
Плювались хмари сивими дощами,
Тремтів листопад під старим кущем.
Ходила осінь селами й містами
Накривши голову поношеним плащем.
Почухав ранок бороду сивеньку,
Помив снігами зморщене лице.
На рідну землю,змерзлу і худеньку,
Холодним поглядом дивилося яйце.

Жебрачка осінь

Сміявся степ беззубим,жовтим ротом
І пестив сірий,зморщений живіт.
Жебрачка осінь згорбилась під плотом,
Очима рижими вдивляючись у світ.
Тремтіла ніч у зорянім намисті,
Хропів пузатий місяць в вишині.
Закрили ріки очі водянисті
І риби мовчки дихали на дні.
Листки конали,корчились,хрипіли,
Крутились в вальсі з вітром і дощем.
В багрянім небі крила відшуміли,
Згубивши пір'я мокре під кущем.
Всміхавсь листопад кольоровим ротом
Ховав під листям випнутий живіт.
Жебрачка осінь згорбилась під плотом,
Очима рижими вдивляючись у світ.
 

Мої вірші

Знову муза прилетіла
І за ручку я берусь.
Мої вірші безталанні,
Чи потрібні ви комусь?
Прочитають та й забудуть,
Час зітре скупі рядки.
Хтось похвалить,хтось осудить,
Посміється залюбки.
Смійтесь,люди,на здоров'я,
А мені нема коли.
Знову муза прилетіла,
В двері стукає крильми.
Запрошу її до хати,
Хай нашіптує рядки.
Посиніють від поезій
Білосніжні сторінки.
Я давно вже не писала,
Ручка мерзне на вікні.
Мої вірші безталанні,
Не потрібні ви мені!