national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Вірші мені дають велику силу

ПІБ чи псевдонім: Крик Душі
Вік: 18
Де живете: Львів
Де навчаєтесь чи працюєте: Львівський Національний Аграрний Університет
адреса: nadiayatsina@ukr.net
Три факти про вас:
я-студентка
пишу вірші
займаюся вільною боротьбою

Поезія:
Голодомор
Один за одним йшли у небуття
Старі,дорослі,і маленькі діти.
І не було тоді життя,
І не цвіли у полі квіти,
І сонце землю вже не гріло,
А лиш світило...
Лиш світило над селом...
А потім сльози,плач,молитва
“Не забирайте,в мене ж діти!
Облиште,нелюди,благаю!!!”
Та згинь,стара,ти нам мішаєш
У нас приказ,у нас приказ!!!»
Забилось серце швидше враз...
Ковтнула ще разок повітря
і впала мертва...
Бідні діти залишились одні...
Як вижити у цьому світі,
вони ж іще такі малі...
Блукали люди по землі.
А вражий син лише сміявся.
І звідки нелюд цей узявся
що люд наш у могилу звів
хто ж на престол його привів?
Хто підказав забрати зерна,
хто захотів щоб ми померли,
для чого все це,Боже мій?
А скільки полягло голів,
а скільки ще не народилось?
Лиш ти все бачив що робилось,
лиш ти...О,Боже мій!!!
Спустіли села,полягли мільйони
Гнила земля...Опухлі,одинокі
Ходили люди по селі.
Шукали щось у забутті.
І не знаходивши нічого,
під тином падали голодні,
їх всіх вивозили у яри.
Там в яму кидали усіх
Пів мертвих,мертвих і живих.
Хто в силі був-
той з смертю ще змагався
Та хоч би як він не старався
Смерть як завжди,перемогла.
Ах скільки душ тоді забрала!
А на скількох іще чекала!
Таке творилось на землі.
Батьки дітей своїх варили
Що би набратись трохи сили.
А в результаті всі злягли.
Минув той час, пройшли роки.
І у могилі давно ворог.
Змінився світ, і всі твердять
Що не було голодомору,
Що це чума,не геноцид,
Що нас мільйони не злягли!
*****

Пишу вірші,адже це так цікаво,
В них можна показати почуття,
В них можна розказати як лукаво
До нас людей відноситься життя.
Як доля нам переплітає дороги,
Як щастя і нещастя Бог дає,
Як мати молиться до Бога,
І просить сили для дітей.
Як засіває орач пшеничну ниву
Як батько синові співає у ночі.
Вірші мені дають велику силу,
Я з ними йду упевнено в житті.
*****

Болить душа
Поглянь,мій милий,на зорі,
Там побачиш нахмурене небо,
Знай,мій любий,мій добрий,
Що уста мої тільки для тебе.
Поглянь,мій милий,на трави,
Там блищить росинка на сонці,
Лиш тобі я казала “кохаю”
Нашу долю тримала в полоні.
Ти поглянь,мій милий,навколо,
Лист із дерева тихо спадає...
Вже приходить розлучниця осінь,
А тебе біля мене не має...
Все пройшло,щезнуло з вітром,
Ті слова,ті признання,ті ночі
Ми колись були дуже щасливі,
А тепер ми такі одинокі...
Самота...Тиха ніч навкруги...
Серце тихо забилось на мить.
На устах гіркий присмак сльози-
То напевно душа так болить!