national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Вкраїну малював на полотні Бог-майстер

ПІБ: Руслана Манько
Вік: 35
Де живете: Дрогобич
Де навчаєтесь чи працюєте: аспірант
адрес электронной почты: ruslana_manko@ukr.net
Три факти про вас: Чуйна,  відповідальна,енергійна

Поезія:
Українська колискова
У затійливій корзині, коло нашого вікна
Усміхались жовті дині, день втираючи з  чола.
Усміхаючись пашіли попід звуки  цвіркунців,
Згадуючи  гострі стріли вогнедайних  промінців.
Поміж запах матіоли, поки вечір ще не згас,
Спочивали рижі  бджоли, денний згадуючи  час.
Коло сонної криниці, що на небо спогляда
Жовтий сонях аж іскриться й листя-крила  розклада.
Позіхаючи, мов киця по тарілці з молоком,
Закотившись у криницю, місяць вклався  спать клубком.

***
Відкрийте віконце на запах смереки,
На соняха сонце, на клекіт лелеки,
На видих повітря, що рухає води,
Відкрийте віконце на гордість свободи.

Розкрилюйте крила мети та ідеї,
Що втілюють силу країни моєї.
І радість  здобутків  і вдячність родині
Вплетіть у вінок молодій Україні.

Портрет
Перлинами рясніє ранок між буйних квітів  під вікном,
і сонце котиться до мами, вмиваючи все  світлом і теплом.
Веселий вітерець річкам вкладає води,
що від цілунків хмар прокинулись зі сну,
і соняхом рясніють  огороди, й біля воріт  бузок чекає на весну.
Мереживо гілок туманиться від щастя,
як чує лепет й сміх веселих малюків.

Вкраїну малював на полотні Бог-майстер,
І радості слова їй ніжно шепотів.
Відчуття патетики
Патетика, як фальш,
Гіпотетично
Для відчуття катарсису звучить.
І ловиться так солодко, так звично,
й розпливаєшся у ній умить.
Патетика – вінок самообману,
Амбіцій хибний шлях у п’янім куражі,
І солод її на губах так філігранно
Розчиниться на першім віражі.

***
- Куди пливеш і де твоє весло,
Нема штурвала й чом не підняті вітрила?
- За течією я, загублене воно.
Хіба небесна течія тобі не мила?
- Як повернеш? Попереду шторми
І напрям вітру аж ніяк не угадати.
- А я знайду веселчані мости і буду твердо  курс на них тримати.