national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Вже досить всіх пауз і ком

ПІБ чи псевдонім: Юля Попович
Вік: 18 років
Де живете: Івано-Франківськ
Де навчаєтесь чи працюєте: ПНУ ім. Василя  Стефаника
адреса: Yulia_1793@ukr.net
Три факти про вас:
Вірю, що краще запалити свічку, ніж  нарікати на темряву.
Не шукаю шляху до щастя, бо щастя - це і є  шлях.
Люблю літні вечори, чорний шоколад,  червоні троянди і кольорове життя
Поезія:
Частинкою сірої маси
безмовним німим глядачем
банкнотою штампом з каси
від ніяких дверей ключем
розчинитись у залі очікувань.
Чекати свого вагона.
Серед хламу дурних просторікувань
загубилась чиясь корона.
Серед сірої маси публіки,
інкубатора слів і думок
королева і цар республіки
не хочуть робити крок.
А шоу триває без них.
А вони собі просто скраю.
Тут немає правих, неправих,
бо найлегше сказати "не знаю".
Хай ідуть собі час і життя.
Хай сірішають дні й тротуари.
Ну і що, що нема вороття,
їм не треба якісь мемуари.
Їм це досить, вони глядачі.
І сірішають їхні очі.
Може, сяде комусь на плечі
тихо ангел і скаже пророче:
"А ти мала для себе зірку.
Ти отримав щасливий квиток.
Ти сховала її десь у нірку.
Ти пропив за горілки ковток".
Назавжди і буде хтось глядач.
Але в тебе в житті ще пролог.
Ти усім і собі все пробач,
і не бійся чужих перемог.
 

Ще одна історія
в історії з Історії.
Це ми -
наша траєкторія
на нашій території.
Візьми
волю й щастя-долю,
жовту парасолю
з собою.
Будем мандрувати
з дому тай до хати.
З метою?!
 
 
Життя на пульсі
ритму наших днів.
Сьогодні, завтра.
Ранок, знову вечір.
Прожив як завжди, просто як умів,
хоч може не розправив плечі.
Життя на пульсі.
В тебе аритмія.
Сьогодні вихор,
завтра все проспиш.
Десь загубилась серед хламу мрія,
втекла у нірку,
ніби сіра миш.
Ти непритомнієш,
коли без пульсу дні.
З життя тихенько випадаєш.
Тоді годинами в вікні
не знати чого виглядаєш.
Сьогодні, вчора.
Вечір, знову ранок.
І дощ, і сонце, птім сніг.
Обід, вечеря, і сніданок,
і знов мереживо доріг.
 

Вже досить всіх пауз і ком.
як ніколи, поставим три крапки.
Не привик ти, мабуть, напрлом
йти у вітер і холод без шапки.
Знов почати з нової сторінки?
Переводимо марно папір.
ті слова всі порожньо і дзвінко
обіцяють несправжніх офір.
Я зберу у кулак всі епітети.
Без метафор в дерних епітафіях.
Хоч не міг ти, мабуть, не помітити
щось у наших тепер біографіях.
Ну і все-таки ти не "додаток".
І ти знаєш, а я не "обставина".
Уже досить платити податок
на ту крапку, що ще не поставлена.
 

він і Він - це різні люди
вона й Вона - аналогічно
так було і є і буде
десь у морі днів зустрічних
Ви сьогодні паралельні
і вона ще не Вона
тихий запах карамельний
з білим присмаком вина
Він загубить десь в повітрі
десь розчиниться у масі
і під теплим літнім вітром
перетнуться може в часі
два світи чи дві планети
саме ті що Той і Та
не на хвилях інтернету
і не десь біля моста
Їм так ясна ця різниця
що Вона - це не вона
а йому ще далі сниться
всіх тих пошуків війна
 
 

Життя - це, все-таки, не казка.
І знаєш, це не кінофільм.
Це не життя - носити маску.
Це не життя - не знати ціль.
Це боляче, грати в любов.
Розбитись об тінь декорацій,
коли так кипить в тілі кров
на фоні блідих анімацій.
Ну а потім спалиш чужу маску.
Потім зробиш повітря ковток.
І забудеш про награну казку.
І захочеться ще один крок.
Ти забудеш завчені всі ролі.
Перекреслиш забуті ремарки.
І підеш без плаща й парасолі
повз алеї, дороги та арки.