national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Я давно тобі серце віддала

ПІБ чи псевдонім: Юлія Швець
Вік: 20 років
Де живете: Київ
Де навчаєтесь чи працюєте: НАУ
адреса: redfox909@gmail.com
Три факти про вас: Люблю життя, люблю Бога, який мені його подарував, люблю сімю і друзів)

Поезія:
Осень
Краски солнца украшают землю,
И в деревьев тот же цвет...
Все же осень - красивое времья:
Вкусный кофе и теплый плед...
И улыбка друзей родная,
Нехолодный еще ветерок...
Это Ты - мой Господь, я знаю,
Счастья вечный в Тебе исток.
Этот мир - он Тобою был создан.
Все, кто рядом - Тобою даны!
Я спасибо скажу, ведь не поздно,
Ведь давно уже нет стены.
Ты Любовью Своею разрушыл,
Что мешало мне быть с Тобой.
Для Тебя наши ценные души,
А для нас стал Ты вечной Судьбой...
Все, что было, - теперь неважно,
Ведь Ты рядом - и все хорошо...
Для Тебя становлюсь я отважной,
Подставляю другому плечо...
Для Тебя я живу и мечтаю,
И Тебе отдаю песни, стих.
Не жалею о том, что теряю,
Лишь бы рядом был каждый миг...
Ти поруч

Ти поруч…Як приємно відчувати…
Твою підтримку, ніжність і тепло…
Ну як раніше можна було цього не бажати?
Не закрасить життя у світле тло?

Тепер його скрашає радість.
Усмішки друзів – знаки на шляху
Тепер не страшить слово «старість»
Я твердо впевнена куди іду.

Така проста моя стежинка
Терниста, але встелена добром
Я дякую за кожну крапельку краплинку
Бо через кров залишила життєвий іподром

І доганяти марноту не пориваюсь
Неспішно йду, орієнтуюсь на маяк
І кожен день по-новому не визначаюсь
Ти мене учиш де робити, що і як

І як високо небо над землею
Така велика милість Господи Твоя
Ти кожним подихом, Ти став зорею
І тільки Ти вселяєш мудрість у серця

І мої очі світяться любов’ю
Моєї сили ж бо окраса Ти
Сказав: « тебе я не оставлю»
Усім єством я за Тобою хочу йти!

мамочка

Ми так часто забуваєм дякую сказати,
Тій людині, що подарувала нам життя
А вона ж, вона готова все віддати
За щасливе і спокійне наше майбуття
Тільки за появу в цьому світі,
За обійми перші, за її тепло
Не достатньо буде всіх найкращих квітів
Як багато їх дарованих би не було
За молитву, що доносилась до неба
З перших днів перебування на землі
Що без слів здогадувалась що нам треба
Що ставала стільки раз вночі…
З нею перший раз ми підіймалися на ноги
І у неї затишок знаходили завжди
Кажуть, що до Риму всі ведуть дороги
Ми ж щоби не сталось всі до неї йшли
Кожна помилка – відбита на її обличчі
На волоссі сивиною, на руках
І не дасть образити вона малечі
Бо навік ми діти у її очах…
І сьогодні дякую і ще раз хочеться сказати
Що ти поруч біля мене, матінко, моя
І для тебе пісню не одну співати
Бо якби не ти де була б я?

*******
Україна…безкраї поля пшениці…
Синє небо – чарівна блакить…
Неглибокі та чисті криниці,
З них водички кортить попить.
Незліченні квіти у полі,
Сивочолі на призьбі діди…
Всі ми хочемо кращої долі,
Тільки де її можна знайти?
Тисячі винаходим проектів,
Та усі зазнають вони крах.
Закордоном хапаєм рецепти,-
Та як тік, так тече наш дах.
І як плакала-плаче старенька,
Знов дитина під тином лежить -
Шкутильгаємо ми помаленьку,
Коли варто для Бога жить!
Україну лиш разом врятуєм,
Коли в серце поселим любов,
Бо воно дійсно того вартує,
Бо за всіх проливав Ісус кров.
Посміхнися своєму сусіду,
Нагодуй жебрака й одягни,
До батьків подзвони, що їдеш,
До останнього час не тягни.
Погуляй із своєю сім’єю,
Брату руку міцну протягни,
Зарази добротою твоєю,
Душі скарбів таємних сягни.
Помолися за владу в країні,
І нікого із них не суди,
Тоді місця не буде руїні,-
Коли скажем: «Господь, нас веди!»

Та тому, що любов – це гра…
Я давно тобі серце віддала
А холодна образи брила
Від усіх його заховала…

Я не вийду тепер у сад
В ньому яблучка щастя замерзли
Листя ніжності нищить град
І ламається сили стержень…

Не моя – то у цім вина
І в тобі я її не бачу
Я чекаю – прийде весна
Ти попросиш, а я пробачу

І тоді зацвіте і розправить листя
Все, що маю тобі віддам
А ти скажеш мені врочисто:
«Я з тобою, я більше не сам…»

Я подам тобі свою руку
Ти мене далі проведеш
Я не вірю у нашу розлуку
Бо весною до мене прийдеш.