national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Я полину у небо!

ПІБ чи псевдонім: Бабенко Ольга Юріївна
Вік: 18
Де живете: м.Київ
Де навчаєтесь чи працюєте: КПІ
адреса: Lelya_solnze@bigmir.net
Три факти про вас: Навчаюсь у КПІ,тому  намагаюся приділяти  творчості якомога  більше часу,щоб відволіктися від  надмірної точності розрахунків у моєму  житті.Вірші для мене створюють інший  світ,бо не важливо чи у них описаний  реальний сюжет ,чи просто секундний  образ,який з'явився у свідомості...Зміст  створюють не слова,а відчуття,які я  переживала на момент написання вірша.У  кожного в житті є шкала цінностей та чітко  поставлені цілі,я не виключення,але  намагаюся не слідувати правилу "бачу  ціль,не бачу перешкод",а насолоджуватися  будь-якими дрібницями,які дарує життя!)

Поезія:
*Яке життя пусте…зовсім пусте…*
Я знов не знаю, що тобі сказати…
Я знов картаю серце за цей біль.
У той момент я мала обирати,
І вибір був, але, на жаль, не мій…
Усе, що мало значення – не має.
Сьогодні, завтра – це усе момент,
І думка й досі розум попрікає
За той проклятий та нещирий комплімент.
Лише вночі,коли лягаю спати,
Знаходжу спокій…за вікном весна…
І так незвично нам без пам'яті кохати,
Коли насправді ти живеш одна…
Пробач мене,можливо, помилилась…
Я тисячу разів робила щось не те…
В безодні світу серце опинилось,
Яке життя пусте…зовсім пусте…

*Не хочу більш*
Не помічаю дійсності ніяк,
Живу в ілюзіях або у своїх мріях…
І далі я не можу жити так!
Все більше сліз вниз котиться по віях.

Вже більш не хочу поглядів байдужих.
Порожніх обіцянок, метушні.
Я більш не хочу,щоби ти паплюжив
Усе,що дуже дорого мені…

Забудь про нас,розв'язані вже руки!
Мені так боляче минуле забувати…
Та я не хочу від ілюзій муки,
Не хочу знову у кохання грати.

*-*-*-*
Мені боляче дивитись на нашу Україну!
Як політики деруть на шматки мою країну!
Навіщо вся неправда, навіщо їй ваша  «любов»?
Якщо ви рветесь на чужину та винуватите  «врагов»!!!
Ви зараз вже не розумієте,
де правда вічна, де брехня,
що вам цінніше, ви не вірите:
«Чужа турбота – не моя»!
А так не можна! ви не знаєте,
Що дехто тіло, душу вклав,
Грошами лиш постійно марите,
А хтось життя своє віддав,
Вам все одно,
Ви кричите пусті слова, банальні фрази,
Для вас навколо гра, кіно,
На все живе нема образи,
Розкішне знаєте життя,
Навіки гроші в вас мірило,
А живете ви без пуття,
Навіщо світить вам світило?
Мізерність щирості в словах,
Та й та нещастя нам пророчить,
Те, що ви робите – це жах,
І крапля іншому не скочить,
Хто вас обрав? Народ – не він,
Бо вибирав лиш обіцянки,
Ваш голос вже пустий, мов дзвін,
Як ехо з чистої бляшанки.
Де ваша відданість Вкраїні,
не лицемір’я чи піар!
Коли вже буде в України,
Хтось гідний, хто себе б віддав,
Заради славної країни,
Її народу та землі,
Який не піде до чужини,
Просить поради у Кремлі,

*Аргумент кохання*
Я прошу,не зраджуйте коханим,
Бо любов – почуття,що не гідне цього.
Довіряйте своїм обраним,
Бо із ним пережив усього.

Кожний вдих або видих засвідчує,
Що найменша розлука,мов сон…
Як приємно,коли прокидаєшся,
Знову чути сердець унісон.

Відчуваєш і щастя й збентеження,
І усе це в один момент,
У коханні не ставте обмеження,
Це в любові головний аргумент.

*Весняний позитив*
Навесні все починає розквітати…
Все буття – це прекрасний момент,
Ми повинні життя цінувати,
Бо людина – його елемент.

Якщо хоче - людина кохає,
Якщо хоче - людина росте,
Полетить вверх,якщо забажає,
Чи впаде сміючись у пусте.

Все навколо щасливе, чудове,
Все одно, що буває поганий момент,
Кожен крок твій – коротка розмова
Та людина, як завжди елемент.

І будує нове,нереальне,
Мріє, хоче, бажає, цвіте.
Описати це можна геніально,
Та саме порівняння пусте.

Можеш гучно кричати на вулиці
Чи стрибать босоніж під дощем,
Цих емоцій нема й у Кустуриці
Ми із часом у пам’ять втечем!!!

*-*-*-*
Я полину у небо!
Сподіваюсь, що знов не впаду…
До безтями мені наново треба
Щастя мить…я до неї іду…
Похапцем уберуся в дорогу
Та надіну вінок з пелюсток…
Залишу образи у порогу,
Біля них посаджу квіточок…
І навіщо я прагну до неба?
Адже тіло від того стражда…
Крикну ще раз і ще раз :«Так треба!!!»
Височінь голуба – це вода.
Дуже сильно вона необхідна,
Щоб радіти,сміятись, кохать.
І навіщо нам крила потрібні,
Коли вмієм душею літать?!