national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

А я танцювала під музику сліз.

ПІБ чи псевдонім: WD
Вік: 19 років
Де живете: Львів
Де навчаєтесь чи працюєте: ЛНУ ім. І. Франка
адреса: iva91@ukr.net
Три факти про вас:
фаталіст
реаліст
романтик

Поезія:
***
Куда спешить?
Ведь жизнь не убежит.
Уходит время, горести и радость.
Все остальное только беленит.
Часы любви, перемещая в старость.
Куда спешить?
Ведь завтра не прошло.
Еще луна сегодня не сияла.
Случится так, как это и должно.
И только боль усладу отнимала.
Зачем спешить?
Любви не важна власть.
Усмешку скроет глупая тревога.
Нам умирая, нужно подражать
Младенцу – в чистоте его от Бога.

*************
В круговороті днів
Ніч накриє й дозволить поспати
Або краще відчути весну.
Лише дві будуть щастя шукати –
Такі різні мелодії сну.
У одної хоч amicus Plato,
Проте, Veritas discimus est.
В іншої мрій так багато,
Але тої нема, що The best.
Вони різні, мов ті паралелі.
Та зустрілися десь на межі.
Від життя візьмуть всі акварелі
Й додадуть якісь ноти свої.
Вони просто у вихорі світу.
І eb mare до mare пливуть.
Ні привіту нема, ні отвіту.
Лише радість з життя мирно п’ють.
Просто щастя у муках мистецтва.
Просто радість у шумі подій.
Від недоспаних ночей до шества
Так далеко недоспаних снів.
Усміхнеться Ярило світанком.
Кине промінь Аврора з небес.
В течію, так очей й не зімкнувши,
Упадуть у надії чудес.

Мій гріх
А знаєш, я рада, що в тебе є інша..
Я зараз щаслива без тебе, одна.
Нехай не кохана, нехай не заміжня,
Але не забута... Це твоя вина.
Ти чуєш? Ти винен!
У моїм розпачі.
Ти винен у ночі, що без почуттів.
Ти винен вже в тім, що навчилась кохати.
І винен також, що цього не схотів.
Ти грався словами, як вправний оратор.
А я танцювала під музику сліз.
Ти грався життями і я винувата.
Я винна, що в моє також спритно вліз.
Ти вийшов із мрії такий неосяжний,
Що доля помстилась мені за той гріх.
Ти вийшов із щастя.
Такий був прекрасний,
Що долі помстилась і я поготів.
Ти був першим словом в ранковому ложі.
Ти став смертним чудом.
Останнім з восьми.
Ти лиш унікальний. Таких вже не буде.
А я почекаю нової весни.
Я більше не плачу. Це просто подушка.
Я більше не вірю в свою правоту.
Ти знаєш, я рада, що в тебе є інша.
Хоча саме цього тобі не прощу!

Біль небес
Як трепет вітру серце заспокоїть,
Як сонце хмари вкриють в вишині,
На землю Янгол Смутку часто сходить,
Щоби печаль полишити в вині.
Змахне крилом – і дощ рясніше сіє.
Розпустить інше – зазвучить гроза.
А він іде дорогою сміліше.
В перед іде, де ще росте трава.
Промок до нитки, згадує тривоги,
Що часто попадались на шляху.
Іде, весь час збиваючись з дороги.
Лиш через те, що загубив свою.
Із громом заридає все сильніше,
А блискавиця спокою надасть.
Пройде гроза, йому вже стане ліпше
І Янгол знов верне на небеса

Осень
Слова смешались, вызвав озаренье
Брошенных в пропасть чувств на абордаж.
Слова ушли. Осталось лишь мгновенье:
Спасение немых картин у прошлогодних снах.
Ушла любовь.
Хотя в нее и верят.
Ушла печаль. Любви близнец-сестра.
Осталась боль. Она сквозь поколенья
Будет жива в измученных сердцах.
Осталась страсть, не гаснувшая досей.
Осталась жизнь.
Кому она нужна?
Осталось всё. Лишь опадают листья
С каштанов старых в новых городах…

***
Все бегут, но никто не успевает.
Все живут, мало кто все проживает.
Всё идет. Планы рушатся с обрива.
Ты живеш в ожыдании зрыва.

Вот тот день и душа на розпашку.
Осчущаеш полет, вольна пташка.
Вдруг гора, твои крылья безсильны.
Высота так заманчива, пыльна.

Хочеш в гору – земля притягает.
А упасть гордость не позволяет.
Хочеш жить, а все как-то сложнее,
Умирать еще рано, поверь мне.

Хочеш счастья, кругом одни слёзы.
Когда солнце, ты мечтаеш про грозы.
И не сбудутся ети желанья,
Только ты не забудь обесчанья.

Не предай свою честь и надежды,
Полюби свою жизнь, как и прежде.
Розкажы о пережитой боли
И душе подари своей волю.

***
Газети розірвані, спогади стерті.
Життя на шматочки розбите, роздерте.
Картинку, мов пазл, складать не можливо.
Ходиш по лезу, очікуєш диво.

Світло в півночі шукати даремно.
Місяць за хмарами, вулиця темна.
Ризик, можливо і жест благородний,
Але він затягує часто в безодню.

Вирватись з раю – фантазія дивна.
В пеклі завжди будеш в чомусь винна.
Доля не схожа на жоден сюжет.
Сам вписуєш щастя у кожен куплет.