national students project

Актуальні теми!

Вислови свою думку

Афоризм «Дня»

  • Пошук

Як несподівано все відбувається

ПІБ чи псевдонім: Мищишин Надія  Володимирівна
Вік: 26
Де живете: Тернопіль
Де навчаєтесь чи працюєте: Студія  іноземних мов, вчитель
адреса: muwa08@rambler.ru
Три факти про вас:
вірю
знаю
буду

Поезія:
Він посміхаючись тримає сигарету,
І навіть через попіл він сміється.
Нехай він не Ромео і любить не Джюльєтту,
Хай краще так усім воно здається.
Вона, сховавши у кишеню сором,
Не хоче чи не може говорити.
І скуто так, на щастя чи на горе,
Старається свої страхи убити.
Він не приимушує її чогось робити,
Вона ж не хоче ні гроша.
Він просто хоче леді запросити
На каву. І вистрибує душа.
Летить, летить, летить без перестанку
І падає десь близько до Оттави.
Вона не зможе спати аж до ранку,
Пригадуючи запах тої кави.

В"язень
На палубі не було зиску,
І море тихо зашуміло.
Якийсь моряк вручив записку
Так неохоче і невміло.
Читаєш і собі не віриш -
Зірвався птах із забуття.
Якби ти був якоїсь віри,
Напевно, б вірив у життя.
Як не сьогодні, може, завтра
Знайдеться зайвого добра.
Конвульсій рухи до недавна
Здавались рухами тавра.
Він ніч і біль, він невідомість,
Старий покошений вівтар.
Він недописаний, як повість,
І як знедолений вівчар.
Тобі що воля, що неволя.
Яка різниця? Хто сказав,
Що десь колись і хтось там з горя
нового замку забажав?
Записка, спогад, божевілля.
І перебігла дивна млось
Думки нестерпні, як утома,
То тільки в’язневі здалось.

Жебрак
Пересічні задумливі люди
Обминали його не дарма,
В нього кращої долі не буде,
В нього доля тонка як струна.
Сам один без любові без втіхи,
В нього друзів в житті не було.
Не знайомий із радістю, сміхом,
Він самотній, бо всім все одно.
Все життя він прожив, як в неволі,
Все життя в нього було не так.
Він не зміг утекти від недолі,
Замерзає самотній жебрак.
Він не знає як бути щасливим,
В нього дому, притулку нема.
В нього друзі, рідня - дощ і злива,
Рідний дім в нього - сніг і зима.
Скільки горя, печалі і болю він зазнав на  своєму віку,
Він так схожий на тиху тополю,
Він так схожий на тиху ріку...

Спогад
Вічно напевно в мені будеш жити ти спогад
І заховаєшся там, де не зможу знайти.
Я проживу це життя трохи змінним від того,
Де так все добре і просто себе віднайти.
Я заховаюсь, забуду і буду мовчати,
Поки не стане спокійно в душі, але ти
Тихим зітханням подібним до слова літати
Будеш мене кожний день, кожний день  берегти.
Вічно напевно в мені буде жити питання,
Ну, і ховатись - то зовсім неправильна річ.
Що може бути сильнішим від того бажання,
Що може бути сильнішим за втрачену ніч?

До побачення

Як несподівано все починається,
І зігрівають навіть сірі дощі.
Як несподівано хтось помиляється,
І залишається біль на душі.
Ось і закінчилось наше побачення,
Наше побачення тягнеться вік.
Ось і закінчилось. Все… До побачення…
Стали холодними ночі і дні.
Як несподівано все відбувається,
Ніби рука чиясь водить танок.
Як несподівано хтось повертається,
Тільки у кожного свій щастя вінок.